hrrr_miau: (ех!)
[personal profile] hrrr_miau
з ФБ у Оксани
як хочеться прокинутися вранці, солодко потягнутися, втішитися сонячним або дощовим днем і навіть не думати читати новини. як хочеться, щоби ранковий стукіт у двері означав гарячі круасани до кави, а не страх повістки. як хочеться просто сісти за копм і обробляти чергову зйомку, й не думати "а що там?" залізти у фб і запостити якусь несерйозну фігню, і почитати таку саму фігню в друзів. накупити чогось смачненького без докорів сумління. знову готувати разом з братом вечерю і сидіти двома нашими сім"ями за одним столом, їсти переперчені страви, голосно сперечатися через дурниці і голосно сміятися із самих себе. як хочеться скинути з себе цей панцир тривоги.
я не вмію втікати від реальності.
колись давно, в іншому житті, я нарікала на своє нецікаве, сповнене рутини, життя Оксанці Т. і вона прислала мене тоді цитату із "Цитаделі" Екзюпері. наведу її російською, бо не маю українського перекладу.
"Переплетя руки, точь-в-точь лоза, уже потрескивающая в
пламени, -- виновная взывала к милосердию Господа.
-- Послушай ее, она говорит о главном, -- сказал отец. Но я был мал и
потому малодушен.
-- Как она мучается! -- сказал я. -- Как ей, наверное, страшно...
-- Мучается и страшится стадо, укрытое в хлеве, -- ответил отец. -- Она
превозмогла эти две болезни и теперь постигает истину.
Я вслушался в ее плач. Затерянная в бескрайней ночи, она молила о свете
лампы, о стенах дома вокруг нее, о плотно запертой двери. Одна посреди
безликой Вселенной, звала ребенка, которого целовала перед сном и который
был для нее средоточием этой Вселенной. Во власти любого прохожего, здесь,
на пустынной равнине, славила знакомые, успокоительные шаги мужа, он
вернулся к вечеру домой и поднимается по ступеням. Праздная, затерянная в
беспредельности, молила вернуть ей будничные тяготы, без которых наступает
несуществованье: шерстяную кудель для пряжи, грязную миску, чтобы ее вымыть,
ребенка, чтобы уложить его спать, ее собственного ребенка, а не чужого. Она
взывала к спасительной надежности дома. Она молилась, и ее молитва сливалась
с вечерней молитвой всей деревни."
мене до глибини вразили тоді і ці слова, і моторошне передчуття того, що колись я зрозумію цінність цих простих речей із власного досвіду. оця цитата від друга стала потрясінням, і вже тоді змінила погляд на багато чого. не скажу, що перестала нарікати зовсім, але точно стала більше цінувати і більше дякувати. а тепер прийшов досвід...
Боже, як малодушно хочеться, щоб усе це закінчилося.

Profile

hrrr_miau: (Default)
hrrr_miau

2017

S M T W T F S

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jul. 26th, 2017 08:27 pm
Powered by Dreamwidth Studios