hrrr_miau: (ех!)
[personal profile] hrrr_miau
з ФБ у Оксани
як хочеться прокинутися вранці, солодко потягнутися, втішитися сонячним або дощовим днем і навіть не думати читати новини. як хочеться, щоби ранковий стукіт у двері означав гарячі круасани до кави, а не страх повістки. як хочеться просто сісти за копм і обробляти чергову зйомку, й не думати "а що там?" залізти у фб і запостити якусь несерйозну фігню, і почитати таку саму фігню в друзів. накупити чогось смачненького без докорів сумління. знову готувати разом з братом вечерю і сидіти двома нашими сім"ями за одним столом, їсти переперчені страви, голосно сперечатися через дурниці і голосно сміятися із самих себе. як хочеться скинути з себе цей панцир тривоги.
я не вмію втікати від реальності.
колись давно, в іншому житті, я нарікала на своє нецікаве, сповнене рутини, життя Оксанці Т. і вона прислала мене тоді цитату із "Цитаделі" Екзюпері. наведу її російською, бо не маю українського перекладу.
"Переплетя руки, точь-в-точь лоза, уже потрескивающая в
пламени, -- виновная взывала к милосердию Господа.
-- Послушай ее, она говорит о главном, -- сказал отец. Но я был мал и
потому малодушен.
-- Как она мучается! -- сказал я. -- Как ей, наверное, страшно...
-- Мучается и страшится стадо, укрытое в хлеве, -- ответил отец. -- Она
превозмогла эти две болезни и теперь постигает истину.
Я вслушался в ее плач. Затерянная в бескрайней ночи, она молила о свете
лампы, о стенах дома вокруг нее, о плотно запертой двери. Одна посреди
безликой Вселенной, звала ребенка, которого целовала перед сном и который
был для нее средоточием этой Вселенной. Во власти любого прохожего, здесь,
на пустынной равнине, славила знакомые, успокоительные шаги мужа, он
вернулся к вечеру домой и поднимается по ступеням. Праздная, затерянная в
беспредельности, молила вернуть ей будничные тяготы, без которых наступает
несуществованье: шерстяную кудель для пряжи, грязную миску, чтобы ее вымыть,
ребенка, чтобы уложить его спать, ее собственного ребенка, а не чужого. Она
взывала к спасительной надежности дома. Она молилась, и ее молитва сливалась
с вечерней молитвой всей деревни."
мене до глибини вразили тоді і ці слова, і моторошне передчуття того, що колись я зрозумію цінність цих простих речей із власного досвіду. оця цитата від друга стала потрясінням, і вже тоді змінила погляд на багато чого. не скажу, що перестала нарікати зовсім, але точно стала більше цінувати і більше дякувати. а тепер прийшов досвід...
Боже, як малодушно хочеться, щоб усе це закінчилося.
From:
Anonymous( )Anonymous This account has disabled anonymous posting.
OpenID( )OpenID You can comment on this post while signed in with an account from many other sites, once you have confirmed your email address. Sign in using OpenID.
User (will be screened if not on Access List)
Account name:
Password:
If you don't have an account you can create one now.
Subject:
HTML doesn't work in the subject.

Message:

 
Notice: This account is set to log the IP addresses of everyone who comments.
Links will be displayed as unclickable URLs to help prevent spam.

Profile

hrrr_miau: (Default)
hrrr_miau

2017

S M T W T F S

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Sep. 19th, 2017 05:10 pm
Powered by Dreamwidth Studios