hrrr_miau: (Default)
[personal profile] hrrr_miau
Якось на днях приїжджав батько. Вони з мамою були на дачі, а там урожай пішов - горіхи ще не всі білки вкрали, є яблука, після спеки зійшла цибулька зелена, рукола, салати... мням.
Дарка захворіла, і малюк ще спав, тому батько сказав, що перед роботою заїде до нас сам, а не я з малими поїду до них за прод.пайком. І я дивлюсь у вікно - йде мій тато, несе мені відерце винограду, сумку в клітинку, повну всяких зеленощів і горіхів, і йолки! сивий-сивий, коли він так встиг?! не був він такий, аж такий, не був.
Ледь не розревілась. Він сентиментів не любить, тому взяла себе в руки, заварила цикорій (він його любить), малих розбудила - дідусь прийшов. Ярема дідуся поцілував в щічку, Дарка обняла і показала, як вона гімнастичною стрічкою вправляється. Любан, жаль, в садку був. Вони так всі його люблять, і я.
І я люблю! Стільки непорозумінь було колись між нами, але все-все перекреслила мамина розповідь про те, один випадок. Ще коли я пару років жила в Червонограді, до школи від будинку було півтори зупинки. І іноді швидше було пішки прийти, ніж автобуса дочекатися, але чогось чекали. То в старших класах прийшло розуміння, що взимку йти - тепліше в сто раз, ніж чекати на ожеледиці.
А напроти інший автобус ходив, в протилежну сторону за тим же маршрутом, і їхав від вокзалу через півміста (скільки там того Червонограда), до нас і знов на вокзал. І батько з відрядження чергового їхав, і побачив мене на зупинці, і мамі дома говорить: "Стоїть наша дівчинка, мерзне" - і мама це так з теплотою мені розповіла, що я, скептичний підліток, зрозуміла назавжди - батько мене любить. Сильно любить. А я, дура, думала, що ні.
А то були оті 90ті, про які всі зараз згадують. А я в Пласт пішла в 1992. У мене асоціація-безгрошів' я повне, але батьки викручуються, відпускають мене на сходини/ табори/ мандрівки. Я писала багато листів. Марку поштову заклеювала скотчем, і можна було нею двічі чи тричі скористатись, витерши мокрим наслюнявленим пальцем печатку пошти. А ще в мене плаття на випуск було з секонду, який лише- лише з'явився. І поступати в Київ я їхала в загальному вагоні. Щоразу думаю, ЯК же важко було моїм батькам тоді. І оті відрядження давали живі гроші, і батько брав їх один за другим, їздив і заробляв, міняв за гроші квитки загального вагону на купейні. І на цю різницю привозив щось смачне і одягове нам.

Мені іноді так соромно, що я тоді думала, що він мене не любить. Я тепер при кожній нагоді стараюсь обніматись і поцілуватись, хоч не любить він сентиментів, терпить мої ніжності. Але я бачу, що приємно.

Profile

hrrr_miau: (Default)
hrrr_miau

2017

S M T W T F S

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Sep. 21st, 2017 11:14 pm
Powered by Dreamwidth Studios