hrrr_miau: (Default)
[personal profile] hrrr_miau
Якось на днях приїжджав батько. Вони з мамою були на дачі, а там урожай пішов - горіхи ще не всі білки вкрали, є яблука, після спеки зійшла цибулька зелена, рукола, салати... мням.
Дарка захворіла, і малюк ще спав, тому батько сказав, що перед роботою заїде до нас сам, а не я з малими поїду до них за прод.пайком. І я дивлюсь у вікно - йде мій тато, несе мені відерце винограду, сумку в клітинку, повну всяких зеленощів і горіхів, і йолки! сивий-сивий, коли він так встиг?! не був він такий, аж такий, не був.
Ледь не розревілась. Він сентиментів не любить, тому взяла себе в руки, заварила цикорій (він його любить), малих розбудила - дідусь прийшов. Ярема дідуся поцілував в щічку, Дарка обняла і показала, як вона гімнастичною стрічкою вправляється. Любан, жаль, в садку був. Вони так всі його люблять, і я.
І я люблю! Стільки непорозумінь було колись між нами, але все-все перекреслила мамина розповідь про те, один випадок. Ще коли я пару років жила в Червонограді, до школи від будинку було півтори зупинки. І іноді швидше було пішки прийти, ніж автобуса дочекатися, але чогось чекали. То в старших класах прийшло розуміння, що взимку йти - тепліше в сто раз, ніж чекати на ожеледиці.
А напроти інший автобус ходив, в протилежну сторону за тим же маршрутом, і їхав від вокзалу через півміста (скільки там того Червонограда), до нас і знов на вокзал. І батько з відрядження чергового їхав, і побачив мене на зупинці, і мамі дома говорить: "Стоїть наша дівчинка, мерзне" - і мама це так з теплотою мені розповіла, що я, скептичний підліток, зрозуміла назавжди - батько мене любить. Сильно любить. А я, дура, думала, що ні.
А то були оті 90ті, про які всі зараз згадують. А я в Пласт пішла в 1992. У мене асоціація-безгрошів' я повне, але батьки викручуються, відпускають мене на сходини/ табори/ мандрівки. Я писала багато листів. Марку поштову заклеювала скотчем, і можна було нею двічі чи тричі скористатись, витерши мокрим наслюнявленим пальцем печатку пошти. А ще в мене плаття на випуск було з секонду, який лише- лише з'явився. І поступати в Київ я їхала в загальному вагоні. Щоразу думаю, ЯК же важко було моїм батькам тоді. І оті відрядження давали живі гроші, і батько брав їх один за другим, їздив і заробляв, міняв за гроші квитки загального вагону на купейні. І на цю різницю привозив щось смачне і одягове нам.

Мені іноді так соромно, що я тоді думала, що він мене не любить. Я тепер при кожній нагоді стараюсь обніматись і поцілуватись, хоч не любить він сентиментів, терпить мої ніжності. Але я бачу, що приємно.
From:
Anonymous( )Anonymous This account has disabled anonymous posting.
OpenID( )OpenID You can comment on this post while signed in with an account from many other sites, once you have confirmed your email address. Sign in using OpenID.
User
Account name:
Password:
If you don't have an account you can create one now.
Subject:
HTML doesn't work in the subject.

Message:

 
Notice: This account is set to log the IP addresses of everyone who comments.
Links will be displayed as unclickable URLs to help prevent spam.

Profile

hrrr_miau: (Default)
hrrr_miau

2017

S M T W T F S

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jul. 28th, 2017 02:30 am
Powered by Dreamwidth Studios