hrrr_miau: (ех!)
Я...

Він дивився на мене тупо
Очицями, повними блекоти:
— Дарма ти себе уявляєш пупом,
На світі безліч таких, як ти. —
Він гримів одержимо і люто,
І кривилося гнівом лице рябе,
Він ладен був мене розіпнути
За те, що я поважаю себе.
Не стала навколішки гордість моя…
Ліниво тяглася отара хвилин…
На світі безліч таких, як я,
Але я, їй-богу, один.
У кожного Я є своє ім’я,
На всіх не нагримаєш грізно,
Ми — це не безліч стандартних «я»,
А безліч всесвітів різних.
Ми — це народу одвічне лоно,
Ми — океанна вселюдська сім’я.
І тільки тих поважають мільйони,
Хто поважає мільйони «Я».

Василь Симоненко
28.03.1962

Межа

Jan. 22nd, 2015 12:02 pm
hrrr_miau: (ех!)
По рівній грані двох світів ідеш,
Що, наче скло, невидима і гостра.
І тягне, рве глибинами без меж
Одкрите серце ненаситний простір.

Ступи ліворуч: легкий буде спад,
Повільні луки, мляві серпантини.
Від інтелекту через хліб назад
До жаху і бєзсилости клітини.

А вправо ступиш — прірва і провал,
І знову сплеск, і в клекотінні виру —
Лише твій шал щитом проти навал.
Одвага ж, коли ти запрагнув. Віра.

Ольжич Олег 1937
hrrr_miau: (ех!)

Ангел прилітав уночі
Він витер мої сльози і сів, склавши ноги по-турецьки.
Його очі світилися любов’ю
І я зрозуміла – можна просити і дасться мені.
«Дай Україні миру!» - попросила я.
Ангел стрепенувся.
Моє прохання втішило його.
«Моя люба! – сказав він
Це не твоє бажання,
Цього прагнуть мільйони людей,
Заради цього найкращі готові померти
І помирають.
Я один не можу виконати його»
Я завагалась, проте наважилась –
«Прошу Тебе, нехай мій милий повернеться!»
Янгол аж підскочив з радості
«Щодня до неба долітають молитви за нього.
Ти й не уявляєш, скільки людей моляться за це!
Сотні крилатих послань охороняють його.»
Я, знесилена, впала.
Нічого не збувається одразу.
Ангел лагідно дивився на мене.
«Дай мені сили! Дай мені віри!
Нехай мої молитви знову стануть гарячими!»
Ангел ніжно мене обійняв
«Я дам тобі віри. Сили ти маєш достатньо.»

© Оксана Гривул
Ілюстрація - Наталя Серветник
hrrr_miau: (ех!)
Лечит мята невралгию,
А свекла — гипертонию,
Земляника гонит соль,
А шалфей — зубную боль,
Арбуз кушай при нефрите,
А бруснику — при артрите,
Чтобы было больше сил,
Помни ты про девясил.
Клюква вылечит цистит,
Редька — кашель и бронхит,
Головную боль — калина,
А простуду — чай с малиной.
Печень подлечи рябиной,
Сердце — мятой и калиной,
Чтоб забыть о диабете -
Топинамбур ешь все лето.
Астму вылечи иссопом,
Мочевой пузырь — укропом.
Раны, язвы, геморрой -
Подорожником промой.
Коль отеки у тебя -
Хвощ попей и семя льна,
Мажь мозоли чистотелом,
А веснушки — тёртым хреном.
Зверобой не забывай,
Чай с ним чаще потребляй.
Пей шиповника настой -
Будешь бодрый, молодой.
hrrr_miau: (ех!)
Мой дед в сорок пятом дошел до Берлина,
Отец мой с Донбасса, и русская – мать. …Рожден я в Союзе. И вдруг – Украина!
И нужно учиться ее понимать....
Всё было другим – потому интересным,
Мне слог – и порядок здесь был незнаком.
Слова изучал я по сказкам и песням,
И мова мне стала вторым языком.
Поля колосились – и житом, и рожью,
Над ними, как прапор, цвела синева.
Мне пели Полтава, Донецк, Запорожье,
И Львов, и Хмельницкий дарили слова.
Хохлы с москалями тут жили едино –
Такой нам порядок был Господом дан.
И стало однажды, что в смуты годину
Мы против бандита пошли на Майдан.
Мы жгли и ломали, а после – чинили,
Мы стали с колен подниматься как раз…
Но вдруг нас и предали, и очернили –
Назвали фашисты фашистами нас!
И взяв эту ложь оправданием странным,
Россия – мой корень, опора и дух –
Не дав зарастить нам кровавые раны
Предательски в спину ударила вдруг,
Кусок отрывая – без анастезии!
И вот, презирая изменников рать,
Я, русский по крови – я против России,
Что хочет краину мою разорвать!
Меня называют фашистом с экрана,
И я – за Россию быть должен, скажи?
Я против – не русских, но против тирана,
Речей его сладких и мерзостной лжи!
За то, что хотели свободы и правды,
Мы стали врагами России? Ну вот,
Надеюсь, теперь вы действительно рады:
Я – русобандера, мутант-патриот!
Зашлите нам клоунов новую стаю –
Оправдывать нужно кровавый навет!
Я двадцать три года по-русски читаю,
И только «спасибі!» я слышал в ответ,
Но вам-то виднее, что русский в опале,
Что Пушкина сборники жгут на костре.
Вот только не мы на Россию напали:
Россия свинью подложила сестре!
Но каждый из тех, кто заваривал кашу –
Скорей закатайте обратно губу,
И вон с Украины! А «вежливость» вашу
Засуньте себе вместе с газом в трубу.
Ах, карлик, ты думал, получишь на блюдце
Козачий наш край в этой подлой борьбе?
Но русские – русские, знай, не сдаются.
И мы не сдадим Украину тебе!!!

(автора не знаю, на просторах ФБ)
hrrr_miau: (ех!)
«Наші відносини»
Мені подобається коли мені сумно
мені подобається коли вона холодна
може тому що я люблю безумно
може тому що вона зі мною згодна
наші відносини такі неясні
здається ніби щось раптово скінчиться
може тому наші побачення такі прекрасні
може тому серце моє мусить розбитися.
М.Семенко
hrrr_miau: (ех!)
Мій Господи, ти, наковтавшись прогірклого диму,
В пітьмі й у пожежі, та, зрозуміло, без каски,
Стоїш за плечима в синів найдорожчих – незримо –
Щоб руки простерти, якщо їм судилося впасти.
Ще рано гасити це полум’я, Господи, рано,
Згортати знамена у мороку зла позасвітнього,
Бо зрада – ти добре це знаєш, ще глибша за рану,
Бо смерть у прицілі найкраще відстежує світлих.
Ти просто там стій. І тримай на долоні своїй
Запалене місто-свічу, серед снігу і диму,
Якщо тебе хтось не впізнає, дай знак, що ти свій,
Що завжди стоятимеш поруч з синами своїми.

Мар’яна Савка
hrrr_miau: (ех!)
...Спортивна форма — гарне відчуття.
Марудна справа — жити без баталій.
Людина від спокійного життя
жиріє серцем і втрачає талію....

Л. Костенко
hrrr_miau: (ангел)
Победитель конкурса "Стих недели NEW" на этой неделе АЛЕНА ТАНЧАК

Таню с четвертого все называют шалавой.
Ей чуть за двадцать, ребенку - три с половиной.
Все потому, что Таня не поздоровалась с бабой Клавой,
Та в отместку назвала Татьяну продажной скотиной.
Во избежание очередного скандала
Таня боится рассказывать, что ребенка усыновила.

Это Кристина из двадцать второй квартиры,
Вчера перекрасилась из розового в зеленый.
"Наверняка, подражает идиотским своим кумирам,"-
Думает Саша, безнадежно в нее влюбленный.
Кристину ждут десять сеансов химиотерапии.
Ну и затылок полностью оголенный.

Это, знакомьтесь, типичный худой очкарик
Саша, что учится на четвертом курсе физмата.
У него, говорят, с собой всегда иностранный словарик,
В интеллигентной речи не слышно ни слова мата.
Саша хватается за стипендию, потому что его зарплата
Слишком мала, чтобы прокормить малолетних сестру и брата.

Это Денис, с ним жить рядом - одно издевательство.
Страшно в темном подъезде: Дэн на учете в милиции.
Он прошлым летом врезал за пьяное домогательство
К девушке.. парню, что оказался сыном министра юстиции.
Теперь Дэна ждет судебное разбирательство
СИЗО, передачки, кассации и петиции.

Это Марина, она, мягко говоря, полновата…
Местные дети громко кричат: «Толстуха!»
Вес выше среднего, фигура одутловата.
…Марина близка к уже месяцу голодухи.
Нарушение гормональное – это, знаете ли, чревато.
Лишний вес появился не от отсутствия силы духа.

Это женатая пара Сергей и Екатерина,
Больше всего на свете мечтающие о ребенке.
Для людей создается отчетливая картина:
зачем карьеристке дома стирать пеленки?
У Екатерины не такая возвышенная причина:
Стенки маточных труб для детей у нее слишком тонки.

Этот слишком богат, этот удавится за копейку,
Этот чрезмерно брезглив (у него обнаружили СПИД).
Эта мадемуазель круглый год ходит в телогрейке.
(У нее к двадцати пяти – хронический острый цистит).
Думаешь, ты простой? Стань другим на недельку.
Расскажешь потом, какой ярлык теперь на тебе висит.
hrrr_miau: (ангел)
як же мене пре "Аліса..." Керолла :))
а цей вірш (перший, який я прочитала - російською) "Брандашмиг" то і взагалі, ще з дитинства, коли вперше прочитала (років так в 9 чи 10), але він був російською "Варкалось, хливкие шорьки пырялись по наве, и хрюкатали зелюки, как мюмзики в мове" - і як Шалтай-Болтай перекладав Алісі цей вірш :)
В "Улюблених віршах 2" від "А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА" є переклад Миколи Лукаша з авторським допрацюванням Малковича, там "Був смажень, і швимкі яски спіралили в кружві...". А недавно, коли купували подарунки для племінників до Льова, купили Солі "Алісу..." вид-ва Фоліо, картинки Гапчинської. А там такий переклад :))



але не запам"ятала, чий це переклад:(
ну і купа супер -фраз типу: "Не впевнений, що я пізнаю тебе при зустрічі. Ти так схожа на всіх людей - два ока, посередині ніс і нижчерот. От якби у тебе було одне око на лобі - тоді б може я тебе запам"ятав"
або "Вона часто любила давати собі цінні поради, але виконувала їх нечасто".
МОЯ книга.

ПІТОН

Jan. 11th, 2013 12:47 pm
hrrr_miau: (ангел)
Склалась думка у Пітона,
що живе він монотонно:
тільки їсть і тільки спить...
Ну, хіба ще в сні хропить.

Сумно й нудно. Ось чому
забажалося йому
трохи інших декорацій,
світла, музики, овацій.

І тепер на круглій сцені,
а, точніше, на арені,
з булавою і м'ячем
він працює циркачем.

У Пітона все прекрасно,
він радіє, як дитя.
Головне - це своєчасно
поміняти стиль життя.
(Фалькович Г.)
hrrr_miau: (ангел)
Василь Махно

Різдвяний вірш poem )
hrrr_miau: (ангел)
"Долг Украине":
... Мы знаем,
курит ли,
пьёт ли Чаплин;
мы знаем
Италии безрукие руины;
мы знаем,
как Ду́гласа
галстух краплен…
А что мы знаем
о лице Украины?

Знаний груз
у русского
тощ —
тем, кто рядом,
почёта мало.
Знают вот
украинский борщ,
Знают вот
украинское сало.
И с культуры
поснимали пенку:
кроме
двух
прославленных Тарасов —
Бульбы
да известного Шевченка, —
ничего не выжмешь,
сколько ни старайся.
А если прижмут —
зардеется розой
и выдвинет
аргУмент новый:
возьмёт и расскажет
пару курьёзов —
анекдотов
украинской мовы.
Говорю себе:
товарищ москаль,
на Украину
шуток не скаль.

Разучите
эту мову
на знамёнах —
лексиконах алых, —
эта мова
величава и проста:
«Чуешь, сурмы заграли,
час розплаты настав…»
Разве может быть
затрёпанней
да тише
слова
поистасканного
«Слышишь»?!

Я немало слов придумал вам,
взвешивая их,
одно хочу лишь, —
чтобы стали
всех
моих
стихов слова
полновесными,
как слово «чуешь».

Трудно
людей
в одно истолочь,
собой кичись не очень.
Знаем ли мы украинскую ночь?
Нет, мы не знаем украинской ночи.
- 1926-
hrrr_miau: (Default)
Відповідь
О, так, я знаю, нам не до лиця
З мечем в руках і з блискавками гніву,
Військовим кроком, з поглядом ловця
Іти завзято крізь вогонь і зливу.

Ми ж ваша пристань – тиха і ясна,
Де кораблями – ваші збиті крила…
Не Лев, а Діва наш відвічний знак,
Не гнів, а ніжність наша вічна сила.

Та ледве з ваших ослабілих рук –
Сповзає зброя ворогам під ноги,
Спиває ніжність легендарний крук –
Жорстокий демон бою й перемоги.

І рвуться пальці, довгі і стрункі,
Роздерти звички, мов старі котари,
Щоб взяти зброю з вашої руки
І вдарить твердо там, де треба вдарить.

Та тільки меч – блискучий і дзвінкий –
Відчує знову ваш рішучий дотик,
Нам час розгорне звиклі сторінки:
Любов і пристрасть…Ніжність і турботи.

(Олена Теліга, 1977)

Profile

hrrr_miau: (Default)
hrrr_miau

2017

S M T W T F S

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Sep. 21st, 2017 11:14 pm
Powered by Dreamwidth Studios