hrrr_miau: (ех!)
МРТ показало, що все у неї ок і все в нормі. Чому болить - загадка.
Я думаю - може це якось з ростом пов'язано?
Скажіть, плз, ви б ще щось робили чи вже заспокоїлись?
Бо я схльна зараз заспокоїтися. Але коли вона знову прийде "Мам, у мене нога болить, там, де палець" - взвию ж, мабуть
hrrr_miau: (ех!)
Через 2 год їдемо з Даркою робити мрт. Филююся.
2 штуки нас брало - Медекс (дякую за пораду в коментарях!) і ЛДЦ МИБС. Вибрала я друге - я там сама була, залишилась задоволена (коли грижу в тазу дивились) +знаю, як добиратися. І ціна на 200 грн менша.
hrrr_miau: (ех!)
щодо виведення паразитів. Запитала ввечері у цілительниці засіб для дітей, то вона піжми-центурію рекомендує дорослим, бо дуже ядрьоно, а дітям солодку халву.
На одну дозу халви:
1/2 склянки просушеного гарбузового насіння (сире, яке висохло на повітрі, без духовок-сковорідок, якщо питати у бабок, то "як на насіння" - але щоб не оброблене хімією).
Змолоти це у кавомолці в борошно, або у ступці розтолокти.
Додати столову повну ложку меду.
Халва готова.
Дітям її зїсти за раз (маленьким, 1-2 років - на два рази поділити).
Обовязковою умовою є випити після цього _морквяного соку_ склянку (можна вприкуску).
Ось така процедура вранці і ввечорі перд їжею. І так 2 тижні.
Потім перерва 10 днів, і знову 2 тижні.
Важливо! Всі такі та інші глистогонні операції проводити після повні (повного місяця, коли він на спад починає йти, адже тоді і глисти вірною дорогою йдуть, а не вгору, наприклад).
тут
hrrr_miau: (ех!)
рецепти від кашлю
дякую Анічці-Тричі-Мамі :)) побачила у неї в ФБ
hrrr_miau: (ех!)
пластуни зробили цікавий ресурс

Щорічно десятки тисяч людей в Україні гинуть від нещасних випадків. Значну частину з цих людей можна було би врятувати, якби поруч був навчений пластун або хтось інший, хто володів би основами надання першої медичної допомоги (ПМД).
Курси ПМД дуже популярні та поширені в усьому світі. Значна частина населення в багатьох країнах володіє мінімальними навичками першої допомоги завдяки таким курсам, що даються у спеціальних навчальних центрах чи тепер навіть в інтернеті.
В Україні, на жаль, система навчання ПМД ніколи не була ефективною, а останнім часом навіть і вона виявилася майже зруйнованою.
Національна скаутська організація України Пласт вже протягом століття готує своїх членів до викликів, які ставить їм життя. В тому числі вчить пластунів наданню першої медичної допомоги постраждалим.
Сучасні технології та багаторічний досвід Пласту призвів до створення цього унікального самокерованого покрокового курсу, який буде корисний для пластунів, які готуються до здачі вмілості ПМД, а також і для кожної людини, що схоче оволодіти необхідними навичками та бути завжди готовою прийти на допомогу постраждалому.
“Курс ПМД он-лайн” є економічно ефективним, тому що значно економить час та кошти людям, яким необхідно навчитись основам життєзабезпечення, але які не мають можливості відвідувати тривалі та дорогі лекції викладачів.

Кожний покроковий урок з надання першої допомоги ретельно пояснює всі ключові моменти з мінімальним використанням спеціальних термінів та містить в кінці корисний розділ з підсумками та узагальненнями. Закінчується кожний урок коротким тестом, який не тільки перевірить отриманні знання, але ще раз нагадає всі ключові моменти і надасть вам впевненості тоді, коли треба буде швидко та правильно діяти в надзвичайній ситуації.


Текст клікабельний, натискаєте - виходите на цей ресурс :)
щиро сподіваюсь, що це для вас і для нас усіх буде лише - для загального розвитку.
hrrr_miau: (ех!)
Лечит мята невралгию,
А свекла — гипертонию,
Земляника гонит соль,
А шалфей — зубную боль,
Арбуз кушай при нефрите,
А бруснику — при артрите,
Чтобы было больше сил,
Помни ты про девясил.
Клюква вылечит цистит,
Редька — кашель и бронхит,
Головную боль — калина,
А простуду — чай с малиной.
Печень подлечи рябиной,
Сердце — мятой и калиной,
Чтоб забыть о диабете -
Топинамбур ешь все лето.
Астму вылечи иссопом,
Мочевой пузырь — укропом.
Раны, язвы, геморрой -
Подорожником промой.
Коль отеки у тебя -
Хвощ попей и семя льна,
Мажь мозоли чистотелом,
А веснушки — тёртым хреном.
Зверобой не забывай,
Чай с ним чаще потребляй.
Пей шиповника настой -
Будешь бодрый, молодой.
hrrr_miau: (ех!)
На Центр Протидії Корупції нарешті подали в суд Нам багато погрожували, але раніше ніхто не наважувався. Всі розуміли, якими клоунами будуть виглядати.

Але знайшовся герой, вірніше героїня. Директор державного фармзаводу "Індар" Люба Вишневська http://bit.ly/RFsEGS . Так-так, саме та маньячка Вишневська, яка разом кривавою Райою Богатирьовою пиляли на закупівлях життєво необхідних ліків. На їх совісті смерті пацієнтів, які не отримали лікування проти СНІДУ, туберкульозу та цілого ряду вакцин. Схеми Вишневської гарно описані тут http://bit.ly/1hCCteK

Завершимо портрет документом http://bit.ly/1sjE3Hz , який доводить, що інсулінові ручки (які впарювали нашим діабетикам), виробляли прибиральниця, ліфтер і вантажник. Це при тому що мінімальне порушення дозування може призвести до смерті пацієнта.

А в суд Вишневська подала тому, що саме через наші матеріали та дії її чекає тюрма. (Так Люба, тебе чекає тюрма, і навіть підкуп окремих слідчих і прокурорів (привіт, пацанчики) http://bit.ly/1llUZfo тебе від неї не врятує.) Вона хоче судового рішення, яке б визнало наші матеріали, а особливо частину ось цього звіту http://bit.ly/1fmNUFt про Індар, - недостовірними. Вишневська отримає шок від обсягу доказової бази, яку ми надамо в суді Сподіваємося, відкачувати її будуть ліками, купленими у неї ж ...

Запасайтеся поп-корном, буде весело і цікаво. Єдине в питання до правоохоронних органів вже нової влади: мужики, а якого чорта, Люба Вишневська все ще не сидить? Так само як м'ясники-заступник Богатирьовою - Богачов і Толстанов? Ми ще трішки почекаємо і почнемо ці питання публічно ставити...
А то ж не можна все на АТО списувати.

для довідки:
Центр Протидії Корупції – громадська організація, яка об’єднує експертів з юридичного, медійного та громадсько-політичного секторів, які коренем ключових проблем розвитку України вважають корупцію.
Наша мета на 2013-2015 роки: корупціонером при владі бути не вигідно та ризиковано.
почитайте, щоб знати )
hrrr_miau: (ех!)
Ви ніколи більше не читатимете цей текст. Коли виникне необхідність надати медичну допомогу, цієї статті поруч не буде, як і часу читати медичні довідники.

Ми просто говоримо про медичні жахи гуманітарної катастрофи. Ці правила не повинні застосовуватися в мирному житті, коли вам не хочеться йти в поліклініку.
У нас не вийде на одній сторінці викласти все те, що вивчають лікарі впродовж 6 років. Будемо свідомо спрощувати.

Перед нами стоїть задача не вилікувати хворобу, як у лікарні – а дожити до надання кваліфікованої допомоги. Ми виходимо з того, що "несерйозні" захворювання, такі як застуда, проходять самостійно, і наше лікування чи нелікування суттєво нічого не змінить. А от при "серйозних" захворюваннях – апендицит, запалення легень – наше лікування дасть шанс дожити до кваліфікованої допомоги.

Read more... )

Важливе зауваження: будь-які медикаменти чи медичні інструменти можна брати, якщо ви вмієте ними користуватися та вам "є куди" їх брати. Є місце в сумці, і є сили нести – беріть все, що вважатимете за потрібне. Згодиться як не вам, то комусь поруч.

Список медикаментів, перелік травм і хвороб є орієнтовним.
Буду радий, якщо ви його зміните, удосконалите, а найголовніше – поділитеся із друзями, знайомими та незнайомими.
Олександр Лінчевський, торакальний хірург, відділення політравми 17 клінічної лікарні м.Києва, спеціально для УП.Життя
hrrr_miau: (ех!)
автор - Олександр Лінчевський, торакальний хірург, відділення політравми 17 клінічної лікарні м.Києва, спеціально для УП.Життя

Є речі, медичні вмілості, котрі справді рятують життя, хоча є нескладними у виконанні. І якщо такі вміння знадобляться лише раз у житті, цього достатньо, щоб їх опанувати.

Отже, продовжуємо розмову про медицину, про яку не знають – для тих, кому вона, дай Бог, не знадобиться. )
hrrr_miau: (ех!)
Якось моторошно це звучить – але правда в тому, що українських лікарів не вчать в інституті, що робити під час бойових дій у місті. Вони не мають значимого досвіду роботи в умовах бойових дій за кордоном.
А якби й мали, то невідомо, чи досвід перебування в Африці чи Азії був би корисний для України.
Тож у цій ситуації будь-які поради є дуже суб’єктивними. Просто ніхто з нас, українців, з таким ще не знайомий.

Три першочергові тези:
1. Для пораненого чи хворого в надзвичайних умовах загальні правила виживання набагато важливіші за нюанси надання власне медичної допомоги.
Міркування безпеки потерпілого та його оточення, елементарні правила поведінки під час військових дій, у захопленому місті, при перебуванні в лісі, горах є першочерговими.
От тільки лікарі тут не є експертами. Сяк-так допомагатиме туристичний досвід. Тому не говоріть із лікарями про таке. Будуть фантазувати, та переповідати десь прочитане.

2. Ми не знаємо, до чого саме готуватися.
До перебування в мегаполісі в умовах воєнного стану? До евакуації та мандрівки полями-лісами? А ще – ми не знаємо, як довго нам доведеться бути в таких "надзвичайних" умовах.
Відтак, ми не знаємо, яку аптечку збирати. Та і яку б не зібрали, навіть лікарня не завжди в змозі допомогти. Годі й казати про польові умови.
Тому говорячи про медичне забезпечення, будемо виходити з міркувань "без чого точно не можна обійтись" та "чим ми вміємо користуватись". Термометр потрібен? А апарат, що виконує аналізи крові?..

3. І склад аптечки, і тематика курсів не в змозі охопити все, що може з нами статися.
Тому треба готуватися до того, що "напевне станеться" – себто до того, що стається "часто". А також до того, що "стається рідше, але є дуже загрозливим, проте виліковним".

Але, передусім, давайте уявно перенесемося з лікарень та поліклінік – до лісу чи гір, для початку. Готові?


тисніть на текст - і відкриється вам :)))
автор - Олександр Лінчевський, торакальний хірург, відділення політравми 17 клінічної лікарні м.Києва
(і ще - мій друг!!!!)
hrrr_miau: (ех!)

Доброго дня, друзі!
Захотілося поділитися нашими успіхами з вами.
На сьогодні наша відчайдушна команда лікарняних клоунів в Києві кожного тижня відвідують дитячі відділення таких лікарень:
Інститут Раку, Інститут нейрохірургії, Київська обласна клінічна лікарня №1, Київська міська онкологічна лікарня.
У планах - проведення третьої школи лікарняної клоунади.
Для того, щоб рости та розвиватися нам завжди потрібна ваша підтримка!
Для того, щоб здійснювались виходи до дітей у лікарні завжди потрібні волонтери, реквізит - бульбашки, носики, шаріки, іграшки, також - халати та костюми.
Разом можна зробити більше!

Підтримати наш проект можна за такими реквізитами:
Реквізити ПроКредит банку:
Номер рахунку - 26001210316440
Валюта рахунку - UAH
Банк- "ПроКредит Банк"
МФО Банка - 320984
Код отримувача - 38964711
Отримувач - Громадська організація "Лікарняні клоуни".

Дякуємо, що ви з нами!
Миру та сонця всім!
hrrr_miau: (ех!)
Originally posted by [livejournal.com profile] ludmilapsyholog at По просьбе украинских коллег о посттравматическом синдроме
Пишут, что многих участников событий накрывает после пережитого посттравматический синдром.

Это понятно, люди жили три месяца в запредельном напряжении, волновались за близких, за страну, мало спали, рабатали на износ, преодолевали страх. После этого пережили шок, видели смерть совсем рядом, теряли друзей. Вынуждены были в чрезвычайной ситуациии "отключать" чувства, чтобы действовать и помогать другим. Все это не проходит бесследно.
К сожалению, в наших странах система помощи людям с ПТСР недостаточно развита и часто они остаются один на один со своим мучительным состоянием.

Коллеги очень просят всех, кто чувствует, что его накрывает, не терпеть молча, а обращаться за помощью.

https://www.facebook.com/narodnyihospital/photos/a.574247822667358.1073741829.573880326037441/584723491619791/?type=1&relevant_count=1

https://www.facebook.com/groups/traumatherappy

https://www.facebook.com/ukrainepsychology

И от меня пара слов в помощь.
Признаки ПТСР:
-- расстройства сна и апетита,
-- нарушение контакта с потребностями, вы не помните, когдав последний раз ели, спали, не замечаете травм, холода, грязи,
-- чувство напряжения, тревоги, тело не расслабляется даже во сне,
-- флэш-бэки (картинки пережитого, помимо воли "вспыхивающие" в сознании),
-- раздражительность, непереносимость малейших затруднений, несогласия,
-- приступы вины, постоянная прокрутка в голове вариантов, что можно было бы сделать, чтобы спасти погибших,
-- острые, трудно контролируемые приступы гнева или отчаяния,
-- отупение, апатия, депрессия, стремление забыться, нежелание жить
В особо тяжелых случаях могут иметь место  психотические эпизоды, с утратой адекватного восприятия реальности, а также суицидальные попытки.

Если вы наблюдаете эти признаки (могут быть не все, а только некоторые) у себя или близких, отнеситесь к этому внимательно. Это стостояние не только очень мучительно, но и совсем неполезно для здоровья и для ситуации в целом. Не терпите и не игнорируйте проблему, просите помощи и оказывайте помощь.

Если говорить очень упрощенно, ПТСР - это следствие отравление организма гормонами стресса, а также перенапряжения всей нервной системы и механизмов психологических защит.
Соответственно, помощь людям, страдающим от посттравматического расстройства, состоит прежде всего в снятии стресса (насколько это возможно), контейнировании, создание условий для восстановления контакта с телом и ослабления защит.

Что это значит на практике, что можно сделать для других и для себя:
-- Базовая забота: кормить, уговаривать отдыхать и спать, очень важно -- тепло, теплая еда, питье, постель, одежда, ванна.
-- Телесный контакт: держать за руку, обнимать, гладить, быть рядом, но не тормошить.
-- Контакт с природой: посидеть на солнышке, посмотреть на воду, на огонь, на небо, ощутить запах травы, земли, потрогать дерево, камень.
-- Простая, знакомая деятельность, лучше всего с конкретным явным результатом и с содержанием "наведение порядка, восстановление связи, забота о себе и других": уборка, работа на земле, по хозяйству, разбор, сортировка чего-либо.
-- Участвовать в ритуалах, особенно совместных, прощании с погибшими, поминовении, в создании памятных знаков, в совместных молитвах.
-- Не молчать, не сдерживать чувств: плакать, если хочется, писать, говорить, жаловаться, рассказывать о пережитом всем, кто готов слушать, и, соотвественно, выслушивать, если вам рассказывают. Ни в коем случае не переходить сразу к утешениям или призывам "не расстраиваться, взять себя в руки", не замораживать горе формулами типа "герои не умирают". Они умирают, это больно, и боль должна иметь выход.
-- Если прямо сейчас нет возможности говорить, плакать, получать поддержку, лучше наоборот, сознательно блокировать воспоминания и мысли о пережитом, не позволять себя "утянуть" в воронку травмы, отвлекаться, переключаться, что-то делать, петь, молиться -- но позже дать волю чувствам, как только будут условия для поддержки, близкие люди рядом.
-- Крайне осторожно относиться к таким "успокоительным", как алкоголь: малые дозы, принятые однократно могут помочь раслабиться, но при этом алкоголь - это депрессант, он истощает и так истощенную психику, при регулярном применении ухудшает течение синдрома
-- Обращаться за помощью к психологам и врачам (подойдет обычный невропатолог или терапевт), при тяжелых стостояниях принимать успокаивающие препараты, это не слабость, а забота о себе.
-- Помнить, что вокруг много людей, переживающих ПТСР, учитывать это, оценивая их слова и реакции, не провоцировать конфликты.

 Совсем кратко.
Кормить, отогревать, выслушивать, обнимать (если помогаете другим).
Спать, говорить, плакать, молиться, делать что-то руками (если помогаете себе).

Человеку, переживающему ПТСР часто кажется, что с ним что-то не так, что он ненормален. Это заставляет скрывать свое состояние, стыдиться его, мешает просить помощи.
Важно помнить: посттравматический синдром - это нормальная реакция психики на ненормальные обстоятельства, как боль - нормальная реакция на телесную траму.
Это проходит.
Чем лучше получится позаботиться о себе и близких сейчас, тем полнее будет исцеление, и травма не отравит людей на годы вперед.

Берегите себя.

Предупреждение.
Этот пост сделан в помощь людям.
Я готова отвечать на уточняющие вопросы по теме, надеюсь, коллеги тоже помогут.
За любые попытки использовать обсуждение здесь для политических дискуссий и тем более обвинений и провокаций, будет немедленный бан.

hrrr_miau: (ех!)
не лише ж у моїх дітей дах зриває в ці дні, правда? а сил нема ні на що.

Светлана Ройз "Болезни деток, как реакция на стресс" Read more... )

дякую, Наташа!
hrrr_miau: (ех!)
Дмитро Шерембей один з небагатьох українців, котрий відкрито говорить про свій позитивний ВІЛ -статус. Зазвичай ВІЛ-позитивні люди бояться осуду і тому приховують свій діагноз не тільки від колег і сусідів, а й від рідних людей.
Я познайомилася з Дмитром Шерембеєм у листопаді 2013 року на тренінгу для журналістів на тему «ВІЛ / СНІД». Дмитро Шерембей був одним із спікерів.

Сьогодні він очолює організацію UCAB , яка бореться за права пацієнтів, у тому числі і ВІЛ-позитивних людей.

Дмитро Шерембей знає про свій ВІЛ-позитивний статус вже 12 років. І , незважаючи на прожиті роки, він добре пам'ятає той день, коли дізнався свій діагноз.

Здавалося, що життя так багато
Очікуючи під кабінетом, Дмитро вже уявляв сценарії свого життя, після оголошення йому результату тесту. Якщо тест виявиться негативним – він буде жити так само, як і раніше. Якщо ж тест виявиться позитивним – то доведеться щось робити, щоб вижити і добре подумати про те, як прожити той час, який йому відведено.

- Я рідко говорив своїм батькам і близьким про те, що люблю їх. Мені здавалося життя так багато. І тільки сидячи під кабінетом, я зрозумів, боже, як мало часу. І цей час я витрачу тільки на найважливіше. І цим найважливішим виявилися люди, яких я люблю. Я зрозумів, що я кожен вечір повинен лягати спати, з впевненість у тому, що вони щасливі, - розмірковував під кабінетом Дмитро.

Нарешті Дмитра покликали в кабінет. Він два тижні чекав, поки встановлять діагноз. Лікар попросив медсестру вийти. По виразу обличчя лікаря було видно , що він хоче сказати щось важливе, але хвилюється. Дмитро не став тримати паузу і прямо запитав: «Я інфікований?». Лікар відповів: «Так».



Докладніше в розділі Дмитро Шерембей: Ніякий діагноз не може позбавити можливості любити життя - Інформаційний портал Кіровоградщини
hrrr_miau: (ангел)
у мене сів голос, страшенний кашель з приступами :((
може ж бути і у мене коклюш, як у багатьох порядних дітей? :))
шучу, нема коклюша. але в голові мутно, горло болить.
дощі мене дістали по самі Нідерланди

висновок вихідних - добрих людей більше, ніж злих. В рази. Чесно!
hrrr_miau: (ангел)
Originally posted by [livejournal.com profile] natalya_kiriche at Депрессия, разбор
Привет, я на прошлой неделе бросила эти чертовы таблетки и совершенно неожиданно вышла из депрессии, коя доводила меня больше месяца, и теперь хотела бы поделиться новыми выводами.
О депрессии, пока впечатления свежи и окно в то пространство не затянуло ряской.
Мало кто точно знает, как протекает депрессия. Депрессию принято изображать в виде эдакого Пьеро с остановившимся взором. Иногда вокруг хаотично располагают грязные тарелки и бычки.
Все это очень мило, но не всегда выглядит, как Пьеро. Находящийся в депрессии человек иногда выглядит совсем не депрессивно. Он улыбается, вешает анекдоты на стене в социальных сетях, активно общается, дома у человека грибы не растут, внешность не запущенная.
На первый взгляд со стороны.

Read more... )

Profile

hrrr_miau: (Default)
hrrr_miau

2017

S M T W T F S

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jul. 26th, 2017 08:36 pm
Powered by Dreamwidth Studios