hrrr_miau: (ех!)
з ФБ у Оксани
як хочеться прокинутися вранці, солодко потягнутися, втішитися сонячним або дощовим днем і навіть не думати читати новини. як хочеться, щоби ранковий стукіт у двері означав гарячі круасани до кави, а не страх повістки. як хочеться просто сісти за копм і обробляти чергову зйомку, й не думати "а що там?" залізти у фб і запостити якусь несерйозну фігню, і почитати таку саму фігню в друзів. накупити чогось смачненького без докорів сумління. знову готувати разом з братом вечерю і сидіти двома нашими сім"ями за одним столом, їсти переперчені страви, голосно сперечатися через дурниці і голосно сміятися із самих себе. як хочеться скинути з себе цей панцир тривоги.
я не вмію втікати від реальності.
колись давно, в іншому житті, я нарікала на своє нецікаве, сповнене рутини, життя Оксанці Т. і вона прислала мене тоді цитату із "Цитаделі" Екзюпері. наведу її російською, бо не маю українського перекладу.
"Переплетя руки, точь-в-точь лоза, уже потрескивающая в
пламени, -- виновная взывала к милосердию Господа.
-- Послушай ее, она говорит о главном, -- сказал отец. Но я был мал и
потому малодушен.
-- Как она мучается! -- сказал я. -- Как ей, наверное, страшно...
-- Мучается и страшится стадо, укрытое в хлеве, -- ответил отец. -- Она
превозмогла эти две болезни и теперь постигает истину.
Я вслушался в ее плач. Затерянная в бескрайней ночи, она молила о свете
лампы, о стенах дома вокруг нее, о плотно запертой двери. Одна посреди
безликой Вселенной, звала ребенка, которого целовала перед сном и который
был для нее средоточием этой Вселенной. Во власти любого прохожего, здесь,
на пустынной равнине, славила знакомые, успокоительные шаги мужа, он
вернулся к вечеру домой и поднимается по ступеням. Праздная, затерянная в
беспредельности, молила вернуть ей будничные тяготы, без которых наступает
несуществованье: шерстяную кудель для пряжи, грязную миску, чтобы ее вымыть,
ребенка, чтобы уложить его спать, ее собственного ребенка, а не чужого. Она
взывала к спасительной надежности дома. Она молилась, и ее молитва сливалась
с вечерней молитвой всей деревни."
мене до глибини вразили тоді і ці слова, і моторошне передчуття того, що колись я зрозумію цінність цих простих речей із власного досвіду. оця цитата від друга стала потрясінням, і вже тоді змінила погляд на багато чого. не скажу, що перестала нарікати зовсім, але точно стала більше цінувати і більше дякувати. а тепер прийшов досвід...
Боже, як малодушно хочеться, щоб усе це закінчилося.
hrrr_miau: (ех!)
а от таке я точно хотіла
hrrr_miau: (ех!)
- Что же, по-вашему, мы должны предпринимать?
- Странно от вас это слышать, Мстислав Сергеевич, уж не нанюхались ли вы чего-нибудь сладкого.
- Ссориться хотите?
- Нет, не ссориться. А сидеть - цветы нюхать: этого и у нас на земле сколько в душу влезет. А я думаю, - если мы первые сюда заявились, то Марс теперь наш, русский. Это дело надо закрепить.
- Чудак вы, Алексей Иванович.
- А вот посмотрим, кто из нас чудак. - Гусев одернул ременный пояс, повел плечами, глаза его хитро прищурились. - Это дело трудное, я сам понимаю: нас только двое. А вот надо, чтобы они бумагу нам выдали о желании вступить в состав Российской Федеративной Республики. Спокойно эту бумагу нам не дадут, конечно, но вы сами видели: на Марсе, у них не все в порядке. Глаз у меня на это наметанный.
- Революцию, что ли, хотите устроить?
- Как сказать, Мстислав Сергеевич, там посмотрим.
- Нет, уж, пожалуйста, обойдитесь без революции, Алексей Иванович.
- Мне что революция, мне бумага нужна, Мстислав Сергеевич. С чем мы в Петербург-то вернемся? Паука, что ли, сушеного привезем? Нет, вернуться и предъявить: пожалуйте документик о присоединении Марса. Это не то, что губернию, какую-нибудь, оттяпать у Польши, - целиком планету. Вот, в Европе тогда взовьются. Одного золота здесь, сами видите, кораблями вози. Так-то, Мстислав Сергеевич.

Алексей Толстой
"Аэлита"
hrrr_miau: (ех!)


Обе газеты, что я купил, были когда-то уважаемыми изданиями с хорошей репутацией. Теперь изменилось не только содержание. Изменился и стиль. Он стал совершенно невозможным.

Я принялся наблюдать за человеком, сидящим рядом со мной. Он ел, пил и с удовольствием поглощал содержание газет. Многие в пивной тоже читали газеты, и никто не проявлял ни малейших признаков отвращения. Это была их ежедневная духовная пища, привычная, как пиво».

Эрих Мария Ремарк
«Ночь в Лиссабоне»
hrrr_miau: (ех!)
- Нельзя поверить в невозможное!
- Просто у тебя мало опыта, - заметила Королева. – В твоем возрасте я уделяла этому полчаса каждый день! В иные дни я успевала поверить в десяток невозможностей до завтрака!

(Л.Керолл, "Аліса в Задзераллі")
більше - тут
обожнюю Алісу, колись писала про це.
hrrr_miau: (ех!)

Сучасний письменник та засновник жанру "Вредные советы" Григорій Остер, присвятив подіям, що нині відбуваються в Україні, свою нову серію творів: "Вредные советы коррупционерам и борцам с коррупцией".
більше - тут
hrrr_miau: (ех!)
Одна родина завітала до ресторану. Офіціантка спершу вислухала замовлення дорослих, потім звернулася до семирічного хлопчика.
- А ти що замовиш? - спитала.
Хлопчик обвів несміливим поглядом рідних і проказав:
- Я хотів би булку з ковбаскою.
Не встигла офіціантка прийняти замовлення, як мати відрізала:
- Ніякої там булки. Прошу, принесіть йому котлету з морквою і картопляне пюре.
Та кельнерка знехтувала її слова, запитавши малого:
- Булку з чим - з кетчупом чи, може, з гірчицею?
- З кетчупом.
- Зараз принесу, - запевнила жінка і подалася до кухні.
Члени родини сиділи наче німі, приголомшені.
А хлопчик поглянув на рідних, на кожного зокрема, відтак оголосив:
- Та пані вірить, що я існую насправді!

У наших оселях живуть люди, до яких ми ставимося, ніби до меблів.
Чимало людей прагнуть існувати насправді!
hrrr_miau: (ех!)
я вже писала, що обожнюю цю книгу :)))

Originally posted by [livejournal.com profile] shopaholic_kiev at Правила жизни Алисы

Здесь собраны 40 правил жизни девочки Алисы Лидделл, которые она выучила, путешествуя по Стране Чудес и Зазеркалью.

1. Если в мире все бессмысленно, что мешает выдумать какой-нибудь смысл?

Изучить правила ) )


Почитать так же бесценные Правила Жизни Муми-Троллей

У нас есть прекрасная возможность перечитать сказки, пока подрастают наши дети ) Наслаждайтесь мудростью детских книг!

hrrr_miau: (ех!)
Багато творів читаються по іншому зараз.
Раніше "Майстер і Маргарита" читався якось швидко, дивно було про психушку (чому саме це), про любов Майстра і Маргарити, а тепер з розповіді Майстра Бездомному, вичіпляється фраза про те, що він повернувся додому, без шнурівок і шарфа... а отже - він десь "сидів". А потім попав в психушку, куди попадало багато думаючих людей.

І чому він не заслужив світла, а лише спокій? Раніше читала - отже, так треба. Тепер думаю, думаю... мабуть тому, що відмовився від себе? Не боровся? Спалив свій роман?

І про подружню мораль. Маргарита - його коханка, пишеться "и скоро, совсем скоро эта женщина стала мне тайною женой". І чоловік у неї був, не абихто, адже жила вона досить заможно (домогосподарка, шуби, парфуми, колготки)
І ще мене мучає - куди ділась його дружина? (він клацав пальцями: Варенька? платье такое полосатое. Музей...) Пішла як від ворога народу?
hrrr_miau: (ех!)
Если бы это было так, это бы ещё ничего. Если бы, конечно, оно так и было. Но так как это не так, так оно и не этак. Такова логика вещей.

(Аліса в Задзеркаллі. Л.Керолл)

як би це перекласти українською, щоб зміст був таким же ? :) мені весь час здається, що я щось упускаю :)))
hrrr_miau: (ангел)
хочу прочитати книги Аніти Амирезвані "Равная солнцу" и "Кровь цветов". Є у кого?

і прочитала чергову книгу Люко Дашвар "За запах м"яса" - можу дати почитати, якщо хочете. Книга - як завжди, непроста, для "подумать" і трохи страшна
hrrr_miau: (ангел)
як же мене пре "Аліса..." Керолла :))
а цей вірш (перший, який я прочитала - російською) "Брандашмиг" то і взагалі, ще з дитинства, коли вперше прочитала (років так в 9 чи 10), але він був російською "Варкалось, хливкие шорьки пырялись по наве, и хрюкатали зелюки, как мюмзики в мове" - і як Шалтай-Болтай перекладав Алісі цей вірш :)
В "Улюблених віршах 2" від "А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА" є переклад Миколи Лукаша з авторським допрацюванням Малковича, там "Був смажень, і швимкі яски спіралили в кружві...". А недавно, коли купували подарунки для племінників до Льова, купили Солі "Алісу..." вид-ва Фоліо, картинки Гапчинської. А там такий переклад :))



але не запам"ятала, чий це переклад:(
ну і купа супер -фраз типу: "Не впевнений, що я пізнаю тебе при зустрічі. Ти так схожа на всіх людей - два ока, посередині ніс і нижчерот. От якби у тебе було одне око на лобі - тоді б може я тебе запам"ятав"
або "Вона часто любила давати собі цінні поради, але виконувала їх нечасто".
МОЯ книга.
hrrr_miau: (ангел)
Originally posted by [livejournal.com profile] grennysmith at Самые короткие рассказы ...
Originally posted by [livejournal.com profile] asaratov at Самые короткие рассказы ...
Некоторым писателям удается в нескольких словах передать очень многое.



1. Однажды Хемингуэй поспорил, что напишет короткий рассказ, состоящий всего из нескольких слов, способный растрогать любого читателя.

Он выиграл спор:


   ЧИТАТЬ ДАЛЬШЕ )
hrrr_miau: (Default)
Дякуючи кумі Лесі, я прочитала всю трилогію "Голодних ігор" - "Голодні ігри", "У вогні" і "Переспівниця" Сюзанни Коллінз. Це антиутопія. Страшні події, які мене зачепили за живе.
Реально, хтось і зараз таке проживає, мабуть, - потужний тиск, опір, робиш щось, що треба іншим, аби не втратити рідних...
Книги є в книгарні Є, середня ціна 70 грн.
Хто не читав - раджу. Хоча чесно зізнаюсь, душевного спокою воно мені не додало.
hrrr_miau: (Default)
Прочитала "Голодні ігри", практично на одному диханні. Яка страшна і захоплююча книга!!! Чи є українською друга частина? Чи вона лише взагалі англійською?

Фільм навіть боюсь дивитись, щоб не розчаруватись. Там головна героїня - дитина, підліток. А в фільмі ж, мабуть, сексі вамп який-небудь.

Profile

hrrr_miau: (Default)
hrrr_miau

2017

S M T W T F S

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Sep. 21st, 2017 11:16 pm
Powered by Dreamwidth Studios