hrrr_miau: (ех!)
Бетон не витримав - Кіборг вистояв...

автор - Юрко Журавель
hrrr_miau: (ех!)
Напишу, може витру потім. може ні, але мене просто розпирає зсередини. Подруга радить молитися, каже. повторювала свого часу "Отче наш" як мантру, але мене клемануло - там "пробач нам. як і ми прощаємо", а я ж простити не можу, не можу простити - навіщо прийшли на нашу землю? навіщо хлопців вбивають, катують?
я не сильна в історії, політиці, логіці дій, але ж не все світом керують гроші, є щось значніше на порядок, ніж просто ринок, базар, збагачення
я знаю, що не відьма аж ні разу, і прокляття мої навряд чи впадуть на голову і знищать ворога, та і важко якось сказати "здохни, с#ка" - то напишу це. ви знаєте, кому я це

гинуть люди з обох сторін. 21 століття.

„Держава не твориться в будучині,
Держава будується, нині.
Це люди, на сталь перекуті в огні,
Це люди, як брили камінні”.
О.Ольжич

таки - здохни, с#ка
ви знаєте, кому я це
hrrr_miau: (ех!)


28 листопада 1970 року у Василькові біля Києва було замордовано Аллу Горську. Талановитій художниці, яка працювала у галузі станкового й монументального живопису, було тоді 40 років. Її знайшли в погребі. Впізнавання тіла не проводилося. На питання чоловіка чи довго вона мучилася, офіцер відповів: «Вона вбита професіоналом, одним ударом!» Read more... ) …У день похорону Василь Стус всю панахиду простояв на колінах, а потім над розкритою пащею її могили зачитав рядки свого вірша «Ярій, душе», присвяченого Аллі:
Ярій, душе. Ярій, а не ридай.
У білій стужі сонце України –
а ти шукай червону тінь калини,
на чорних водах тінь її шукай.
hrrr_miau: (ех!)
Originally posted by [livejournal.com profile] borisakunin at Запануєм i ми, браття, у своїй сторонці?
     Несколько дней назад был на концерте группы «Океан Эльзы». Нахожусь под сильным впечатлением. И раздумываю - о непривычном.
     Про непривычные мысли потом, сначала о впечатлении. Не от музыки – она была чудесна, но я ее слышал и прежде.
     От публики.
     Я оказался в большом зале, наполненном людьми в вышиванках. У девушек на головах венки а-ля Наталка Полтавка. Чуть что все хором кричат «Слава Украине! Героям слава!» и размахивают желто-голубыми флагами.  А в конце весь зал вместе с Вакарчуком запел национальный гимн – «Ще не вмерла України і слава, і воля».
     Глядя на всё это, я испытывал сильное чувство, природа которого мне стала понятна не сразу, а когда я разобрался, то очень удивился.
     Чувство это, оказывается, было лютой завистью. Знаете, как в детстве: сидишь дома с простудой, смотришь в окно, а там все играют во что-то невыносимо интересное, и им там классно. А у тебя температура, из носа течет, горло наждачное, скоро предстоит пить противное молоко с содой и ставить горчичники.
     Ведь если у нас большая толпа начнет орать «Слава России!» и размахивать флагами, это будет либо какая-то казенно-патриотическая акция, либо сборище агрессивных ксенофобов. Ну, а представить себе соотечественников, добровольно поющих михалковский гимн про "братских народов союз вековой",  я вообще не могу,  воображения не хватает.
     Примечательно еще и то, что люди на концерте, включая Наталок-Полтавок, по большей части говорили между собой по-русски. Какой-то молодой человек подошел ко мне и сурово сказал: "Об одном прошу: пусть ваш Фандорин в следующем романе не враждует с Правым сектором". Всё это безусловно был щирый украинский национализм, однако не этнический, а государственный. И совершенно добровольный – ведь дело происходило не в Киеве, а в Лондоне.
     Ветераны нашего сообщества, вероятно, помнят, что года три назад я был в Украине и написал тогда здесь, в блоге, что страны, по-моему, пока не получается – во всяком случае, я не почувствовал и не понял, что такое Украина. Всех местных об этом спрашивал, и никто, даже умные львовские профессора, не смогли мне вывести формулу украинскости.
     А сейчас эта формула есть. Видна невооруженным глазом. Называется «национальное возрождение». И спасибо за это украинцы, вероятно, должны сказать Януковичу и Путину, потому что первый спровоцировал Майдан, а второй помог украинцам сплотиться и стать нацией.
     Назавидовавшись, я вспомнил, как в августе 1991-го мы тоже ходили с российским триколором, и как это было здорово. Но потом, очень быстро, мы с этим завязали. Фи! Официоз и показуха.
     Дальше в моей насквозь либерально-космополитической голове стали ворочаться довольно некомфортные мысли, к Украине отношения уже не имеющие.
     Понимаете, я всегда считал современный национализм дикостью, анахронизмом и, хуже того, опасной ересью. Само это слово для меня является аллергеном. Но вот увидел толпу, которая гордится национальным флагом, поет гимн не из-под палки – и при этом никого не проклинает и не ненавидит, а просто радуется - и стало завидно и горько оттого, что в российских реалиях это невозможно.
     Однако ведь без такого подъема и единения, наверное, ни черта хорошего в нашей стране не будет?
     Ну то есть ясно, что русский, татарский, башкирский, дагестанский и любой другой этнический национализм ведут только к драке и беде.  А национализм российский? Не разъединяющий российские этносы, но объединяющий их ради общего дела, всем интересного и для всех важного?
     Хочу спросить вас.
     Какое это может быть дело? Идеи и предложения у вас имеются?  (Только не война, пожалуйста).
     Каким должно быть государство, чтобы люди считали его своим?
     Какой должна стать Россия, чтобы Гребенщиков или Шевчук спели на концерте гимн, и всех не стошнило бы?

     А заодно спрошу-ка я, как вы относитесь к российскому гимну.


[Poll #1989849]


 
hrrr_miau: (ех!)
Анекдот від Богдан Яременко
Засідання Ради безпеки ООН по Криму.
Виступає представник України Юрій Сергеєв:
Шановний пане головуючий, шановні колеги, пані та панове! Питання Криму неможливо розглядати поза широким історичним контекстом. Тому я хотів би розпочати свій виступ з того, щоб нагадати усім нам певні історичні факти. Зокрема, наприкінці 10-го сторіччя Київський князь Володимир не дочекавшись виконання Візантійським імператором своїх обіцянок видати заміж свою племінницю, зібрав військо, вирушив походом на Крим та захопив місто Херсонес. Це був довгий і виснажливий похід, тому не дивно, що одного спекотного літнього дня в Криму, Київський князь, знайшовши неподалік Херсонесу прекрасне чисте прохолодне озеро, вирішив зняти втому походу. Він зняв одяг і увійшов у дзеркальну воду. Але коли він повернувся на берег його одягу вже не було. Одяг вкрали росіяни!
Сергеєва різко і обурливо перериває представник Росії Чуркін, який кричить: Пане головуючий! Росія протестує! В той час не те, що росіян в Криму, але навіть і Москви ще не було!!!
Сергеєв: Дякую! Саме з цього факту я і хотів би почати обговорення кримського питання.
hrrr_miau: (ех!)
чому ми зовсім не знаємо про Оршу.
Протягом століть нам втлумачували в голови ватну історію імперської Московії.
Будь-якими способами намагались стерти з пам'яті народної славетну Битву, у якій наш народ під проводом Волинського князя князівства Руського і Жемайтійського, Великого Гетьмана Литовського Костянтина Острозького пліч-о-пліч з братами литвинами та поляками вщент розгромили військо московського князя Василя ІІІ. І це була славетна тактична і майстерна перемога над навалою, що майже втричі перевищувала наші об'єднані війська.
Пам'ятайте! Ми нащадки шляхетного роду. В жилах кожного з нас тече кров лицарів-переможців.


автор малюнка і тексту - Юрко Журавель, "ОтВінта"
hrrr_miau: (ех!)
Семен Семенченко
Я не хочу гадать на каких условиях заключено перемирие. Мне это не интересно. Я не хочу думать пойдут ОНИ дальше или получат финансируемое нами же государство внутри Украины. Не хочу думать через какое время они полезут вглубь и как это сделают: военным или политическим путем. Все это не интересно и не важно.
Важно чего хотим мы. Мы хотим сильной Украины? Тогда встаем с дивана и идем в спортзал. Идем на курсы парамедиков, учимся стрелять, собираем вещи для армии на осень и зиму. Вместо прочтения очередного вопля в фб: "караул, нас слили"- идем и вступаем в общество охотников, патриотическую организацию, в батальон, партизанский отряд или армию.
Друзья, это игра в длинную и мы с вами ее участники. Не дайте превратить себя в зрителей и все будет хорошо. Давайте делать что должно и пусть нам Бог помогает.
Держитесь.
Слава Украине.
hrrr_miau: (ех!)
Originally posted by [livejournal.com profile] moishazasranetz at Українська мова за 400 років пережила 134 заборони! То яку мову треба захищати?
1896796_1415052322090065_7671805837673085907_n
Хронологія заборон української мови
XVII століття
1627 — наказ царя Михайла з подання Московського патріарха Філарета спалити в державі всі примірники надрукованого в Україні "Учительного Євангелія" Кирила Ставровецького. Текст грамоти за Собраніе Гос. Грамотъ, ІІІ, №77
1696 — ухвала польського сейму про запровадження польської мови в судах і установах Правобережної України.
1690 — засудження й анафема Собору РПЦ на "Кіевскія Новыя Книги" П. Могили, К. Ставровецького, С. Полоцького, Л. Барановича, А. Радзивиловського та інших.


XVIII століття
1720 — указ царя Московії Петра І про заборону книгодрукування українською мовою і вилучення українських текстів з церковних книг.
1729 — наказ Петра ІІ переписати з української мови на російську всі державні постанови і розпорядження.
1731 — вимога цариці Анни Іванівни вилучити книги старого українського друку, а «науки вводить на собственном российском языке». У таємній інструкції правителеві України князю О. Шаховському 1734 наказала всіляко перешкоджати українцям одружуватися з поляками та білорусами, «а побуждать их и искусным образом приводить в свойство с великоросами».
1763 — указ Катерини II про заборону викладати українською мовою в Києво-Могилянській академії.
1769 — заборона Синоду РПЦ друкувати та використовувати український буквар.
1775 — зруйнування Запорізької Січі та закриття українських шкіл при полкових козацьких канцеляріях.
1789 — розпорядження Едукаційної комісії польського сейму про закриття всіх українських шкіл.


XIX століття
1817 — запровадження польської мови в усіх народних школах Західної України.
1832 — реорганізація освіти на Правобережній Україні на загальноімперських засадах із переведенням на російську мову навчання.
1847 — розгром Кирило-Мефодієвського товариства й посилення жорстокого переслідування української мови та культури, заборона найкращих творів Шевченка, Куліша, Костомарова та інших.
1859 — міністерством віросповідань та наук Австро-Угорщини в Східній Галичині та Буковині здійснено спробу замінити українську кириличну азбуку латинською.
1862 — закриття безоплатних недільних українських шкіл для дорослих в підросійській Україні.
1863 — Валуєвський циркуляр про заборону давати цензурний дозвіл на друкування україномовної духовної і популярної освітньої літератури: «ніякої окремої малоросійської мови не було і бути не може».
1864 — прийняття Статуту про початкову школу, за яким навчання має проводитись лише російською мовою.
1869 — запровадження польської мови в якості офіційної мови освіти й адміністрації Східної Галичини.
1870 — роз'яснення міністра освіти Росії Д.Толстого про те, що «кінцевою метою освіти всіх інородців незаперечне повинно бути обрусіння».
1876 — Емський указ Олександра ІІ про заборону друкування та ввозу з-за кордону будь-якої україномовної літератури, а також про заборону українських сценічних вистав і друкування українських текстів під нотами, тобто народних пісень. Повний текст Емського указу за журналом «Особого Совещания» Вперше оприлюднено у книжці Савченко Ф. Заборона українства 1876 р.
1881 — заборона викладання у народних школах та виголошення церковних проповідей українською мовою.
1884 — заборона Олександром III українських театральних вистав у всіх малоросійських губерніях.
1888 — указ Олександра III про заборону вживання української мови в офіційних установах і хрещення українськими іменами.
1892 — заборона перекладати книжки з російської мови на українську.
1895 — заборона Головного управління в справах друку видавати українські книжки для дітей.


XX століття
1908 — чотирма роками після визнання Російською академією наук української мови мовою(!) Сенат оголошує україномовну культурну й освітню діяльність шкідливою для імперії.
1910 — закриття за наказом уряду Столипіна всіх українських культурних товариств, видавництв, заборона читання лекцій українською мовою, заборона створення будь-яких неросійських клубів.
1911 — постанова VII дворянського з'їзду в Москві про виключно російськомовну освіту й неприпустимість вживання інших мов у школах Росії.
1914 — заборона відзначати 100-літній ювілей Тараса Шевченка; указ Миколи ІІ про скасування української преси.
1914, 1916 — кампанії русифікації на Західній Україні; заборона українського слова, освіти, церкви.
1922 — проголошення частиною керівництва ЦК РКП(б) і ЦК КП(б)У «теорії» боротьби в Україні двох культур — міської (російської) та селянської (української), в якій перемогти повинна перша.
1924 — закон Польської республіки про обмеження вживання української мови в адміністративних органах, суді, освіті на підвладних полякам українських землях.
1924 — закон Румунського королівства про зобов'язання всіх «румун», котрі «загубили материнську мову», давати освіту дітям лише в румунських школах.
1925 — остаточне закриття українського «таємного» університету у Львові.
1926 — лист Сталіна «Тов. Кагановичу та іншим членам ПБ ЦК КП(б)У» з санкцією на боротьбу проти «національного ухилу», початок переслідування діячів «українізації».
1933 — телеграма Сталіна про припинення «українізації».
1933 — скасування в Румунії міністерського розпорядження від 31 грудня 1929 p., котрим дозволялися кілька годин української мови на тиждень у школах з більшістю учнів-українців.
1934 — спеціальне розпорядження міністерства виховання Румунії про звільнення з роботи «за вороже ставлення до держави і румунського народу»всіх українських вчителів, які вимагали повернення до школи української мови.
1938 — постанова РНК СРСР і ЦК ВКП(б) «Про обов'язкове вивчення російської мови в школах національних республік і областей», відповідна постанова РНК УРСР і ЦК КП(б)У.
1947 — операція «Вісла»; розселення частини українців з етнічних українських земель «урозсип» між поляками у Західній Польщі для прискорення їхньої полонізації.
1958 — закріплення у ст. 20 Основ Законодавства СРСР і союзних республік про народну освіту положення про вільний вибір мови навчання; вивчення усіх мов, крім російської, за бажанням батьків учнів.
1960—1980 — масове закриття українських шкіл у Польщі та Румунії.
1970 — наказ про захист дисертацій тільки російською мовою.
1972 — заборона партійними органами відзначати ювілей музею І.Котляревського в Полтаві.
1973 — заборона відзначати ювілей твору І. Котляревського «Енеїда».
1972 — постанова ЦК КПРС «Про підготовку до 50-річчя створення Союзу Радянських Соціалістичних Республік», де вперше проголошується створення «нової історичної спільноти — радянського народу», офіційний курс на денаціоналізацію.
1978 — постанова ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР «Про заходи щодо подальшого вдосконалення вивчення і викладення російської мови в союзних республіках»(«Брежнєвський циркуляр»).
1983 — постанова ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР «Про додаткові заходи з поліпшення вивчення російської мови в загальноосвітніх школах та інших навчальних закладах союзних республік» («Андроповський указ»), яким зокрема введено виплату 16% надбавки до платні вчителям російської мови й літератури; директива колегії Міносвіти УРСР «Про додаткові заходи по удосконаленню вивчення російської мови в загальноосвітніх школах, педагогічних навчальних закладах, дошкільних і позашкільних установах республіки», спрямована на посилення зросійщення.
1984 — постанова ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР «Про дальше вдосконалення загальної середньої освіти молоді і поліпшення умов роботи загальноосвітньої школи».
1984 — початок в УРСР виплат підвищеної на 15% зарплатні вчителям російської мови порівняно з вчителями мови української.
1984 — наказ Міністерства культури СРСР про переведення діловодства в усіх музеях Радянського Союзу на російську мову.
1989 — постанова ЦК КПРС про «законодавче закріплення російської мови як загальнодержавної».
1990 — прийняття Верховною Радою СРСР Закону про мови народів СРСР, де російській мові надавався статус офіційної.


XXI століття
2012 — Зако́н «Про заса́ди держа́вної мо́вної полі́тики» № 5029-VI (неофіційно — закон Колесніченка-Ківалова або «мовний закон») — закон, прийнятий Верховною Радою України 5 червня 2012 року у першому читанні 234 голосами «за» (за деякими даними за нього проголосувало лише 172 депутати), 3 липня 2012 року — у другому читанні 248 депутатськими картками (голосування відбулось з порушенням Конституції України, норм регламенту та процедури розгляду. 31 липня законопроект, попри категоричну власну заяву в ефірі каналу «Рада» про непідписання документу, прийнятого в такий спосіб, підписав Голова Верховної Ради Володимир Литвин, а 8 серпня — Президент України Віктор Янукович.
Законопроект внесли народні депутати Вадим Колесніченко та Сергій Ківалов 7 лютого 2012 року. Він отримав реєстраційний № 9073.
Закон набув чинності 10 серпня 2012 року.

2014 - Регіонали і комуністи намагаються ввести в Україні двомовність, граючи на руку "братській" державі-терористу і окупанту.

 
hrrr_miau: (ех!)
Виставка «Вільний мікрофон»
Музей книги і друкарства України з 18 липня по 17 серпня 2014 р.
акція збору коштів на АТО 8 серпня о17:00

Наш "Вільний мікрофон" знову запрацює в цю п'ятницю. ЗБИРАЄМО КОШТИ НА АТО. Приходьте послухати кобзаря Тараса Компаніченка, який в суботу з зібраними коштами поїде на АТО, та інших революційних виконавців з Майдану, отримайте листівку "Музея барикад" і разом з "Поштою Майдану" напишіть листа бійцям на Сході. Дитячим малюнкам будемо особливо раді. Все в найкращих традиціях Майдану! (Чайна також буде працювати). ВХІД ВІЛЬНИЙ!!!
Виставка сучасного революційного мистецтва «Вільний мікрофон» - це серія інсталяцій, створених із колекції предметів, які використовувались під час Майдану, та які було знайдено на барикадах.
«Вільний мікрофон» - платформа для людей, бажаючих висловити власну думку, що символічно знаходилася на кордоні між Майданом та вулицею Грушевського. Впродовж чотирьох місяців працювала невеличка відкрита сцена без цензури, з фіксацією на фото, відео. Також «Вільний мікрофон» зробив "Скриньку для пропозицій по зміні країни", листи з якої увійшли до експозиції. Споруда «Вільного мікрофону» була побудована із елементів лютневих барикад, які вже сьогодні стали експонатами виставки, і реконструкція елементів цієї будівлі як території свободи стане головною інсталяцією.
Виставка «Вільний мікрофон» - це спроба зберегти атмосферу частини Майдану у галерейному просторі. Звернути увагу на феномен Майдану: як пересічні громадяни практично без грошей та ресурсів, об'єднавшись збудували острів свободи, який захищали, незважаючи на страх та загрозу життю.
Майдан, що розпочинався вісім місяців тому, є унікальним явищем сучасної демократії і намагається бути засобом прямої дії, що базується на принципі свободи – свободи волевиявлення, свободи слова. Після лютневих подій, коли було нарешті реалізовано першу вимогу Майдану – “відставку” Януковича, - революційна фаза протесту перейшла в інтелектуальну. Багато людей хотіли говорити і мали, що сказати, проте не всі могли це зробити з головної сцени. Таким чином, виникла ідея створення альтернативного простору свободи слова для кожного – “Вільного мікрофону”. Цей соціальний експеримент, заснований на принципах плюралізму та гласності, мав дати поштовх для створення інтелектуального Майдану, тобто об’єднати людей, які б пропонували, що далі треба робити в країні. Кожен міг висловитися в формі усного виступу або письмової пропозиції – кожен міг реалізувати своє право на свободу, проте втручання зовнішнього агресора переорієнтувало вектор народного інтересу, підмінивши конструктивні ідеї щодо покращення системи правління в країні на розпач, спричинений воєнними діями на півдні та сході України. Врешті-решт це відволікло увагу від основних задач Майдану, і “Вільний мікрофон” поступово перестав виконувати свою функцію, перетворившись на музейний експонат.Як і сама демократія, протестний рух Майдану є живою структурою, що постійно змінюється, і хоча його активна революційна фаза закінчилася лише кілька місяців тому, вже зараз важко повірити в цю спробу реалізації прямої демократії. Занадто багато інших подій відбулося після цього: анексія Криму, підписання асоціації з ЄС, АТО. Поступово події сучасності перетворюються в новітню історію, залишаючи за собою лише фото та відео фіксації, спогади активістів і власне предмети. Притаманне людині прагнення до муміфікації часу, до консервації важливих подій дало поштовх для створення "Музею Майдану" на самій площі, де зберігалися речі, які використовувались на революції, і колись діючий “Вільний мікрофон” трасформувався в інсталляцію, що репрезентує ідею свободи людини через свободу слова.
Також на виставці представлена діюча "Пошта Майдану", яка безкоштовно доставляє листи в будь-яку частину світу. Пошта друкує авторські конверти та листівки, має власну колекцію марок, вартість кожної - одна добра справа.Знищені беркутом та тітушками карикатури зібрав по шматочках та відтворив знову їх автор - Олег Смаль.

Куратори виставки – Ляля Лісовська, Руслана Сидорчук, Михайло Гамшеєв;автори ідеї "Вільного мікрофону": Дмитро Ананьєв та Михайло Гамшеєв;фото, відео: Руслана Сидорчук, Ляля Лісовська;автори ідеї "Пошта Майдану": Юрій Регліс, Юлія Овчаренко, Марта Чабанюк;художник-карикатурист: Олег Смаль.
Виставка «Вільний мікрофон» Музей книги і друкарства України, м. Київ вул.Лаврська, 9 корпус 9Відкрита для Вас з 18.07.14 по 17.08.14 щодня з 10:00 до 17:00 окрім вівторкаВхід - музейний квиток: діти, пенсіонери, студенти-5грн, дорослі-15грн.Акція збору коштів на АТО 8 серпня о17:00 , вхід безкоштовний.
телефон для довідок 044 280-22-10 HYPERLINK "https://www.facebook.com/vilnyjmikrofon" https://www.facebook.com/vilnyjmikrofonhttps://www.facebook.com/events/644448582330108/
hrrr_miau: (ех!)
Peter Shuklinov
- победить Москву. Вы всегда знали, как это сделать. Но ярость туманит разум. Все понятно. Чудовищная война против Украины. Трудно принять зашкаливающие цифры с российско-украинского фронта в Донбассе. Но куда тяжелее видеть, как соотечественники подыгрывают Москве. Как мы сами делаем бессмысленной смерть сотен лучших наших людей. И дело не в войне. Все дело в том, что происходит в вашей голове. Ежедневно ваш разум бомбардируют зернами сомнения. Это происходит в семьях и коллективах. Это происходит в каждой социальной сети и в СМИ. Вас подтачивают. Против вас работает гигантская машина. Сотни миллионов долларов каждый месяц. Только для того, чтобы вы усомнились )
hrrr_miau: (Default)
Дмитро Назарець
ВНИМАНИЮ волонтеров, собирающих деньги на помощь солдатам, раненым и на прочие благотворительные цели!

Это касается всех, кто дает свои платежные карты и принимает наличные деньги для закупки на них помощи и для передачи денег тем, кто нуждается.

В последние недели в ФБ появляются угрожающие статусы, в которых нехорошие люди (или хорошие, но глупые, или несведущие) предсказывают, что налоговая служба займется всеми, кто получал деньги, и попытается взыскать налоги от сумм, собранных благотворителями в течение года. Пишут эти редиски, что сумма налога достигнет 17% и налоговая будет пытаться их содрать.
Я не знаю, зачем такое писать и пугать (впрочем, этих, кто снабжает армию, так просто не напугаешь). Я бы понял, если бы эти писатели давали советы, как избежать уплаты налогов, как организовать правильно этот процесс, чтобы не было неблагоприятных последствий. Но нет, их цель явно другая.
Итак, позвольте мне попробовать предложить некоторые действия, которые могут оказаться полезными, если действительно в будущем году у налоговой возникнут к вам вопросы.
Сразу оговорюсь, что мои советы вовсе не панацея и не чудесный рецепт, который точно избавит от претензий и вопросов. Но их выполнение существенно помешает налоговикам, а вам даст неплохой шанс отбиться, если все делать правильно.
Еще одна оговорка перед тем как: выполнение моих рекомендаций потребует временных затрат и усилий, но это проще, чем создавать официальный благотворительный фонд и явно дешевле, чем правильно таким фондом управлять и по нему отчитываться.
Также скажу, что вы все равно ведете какой-никакой учет, отчитываетесь перед донорами, так что половину работы все равно делать приходится.

Для начала чуть скучного из сферы налогового права.
Read more... )
hrrr_miau: (ех!)
В Центральный госпиталь начали поступать раненные, их очень много
Волонтерской сотни нужна Ваша помощь!

ПОТРЕБНОСТИ В МЕДИКАМЕНТАХ:
- Сирдалуд (4 мг №30)
- Ванкомицин-Тева(фл.)-100!!!!!!СРОЧНО.
- Мепенам- много
- Налбуфин -10 уп №10
- Омепрозол фл много !!!!
- Коломицин фл - 2 000 000 !!!!
- Меронем по 1!!!!! есть укр. производитель - Мепенам (Артериум)
- Линекс капсулы
- Нейрорубин ампулы
ПОТРЕБНОСТИ:
- Коляска с поддержкой для ног - 2 шт.
- Ножницы хирургические для снятия повязок с тупыми концами
- Костыли подлокотные
- Постельное белье
- Подушки ортопедические (очень нужны!!!)
МНОГО НОВЫХ РЕБЯТ. ТАКЖЕ НУЖНЫ:
футболки, носки, трусы,
вода негазированая,
гель для бритья, гель после бритья,
сигареты,
разовая посуда, бумажные полотенца в рулонах,
мокрые салфетки (большие упаковки),
кофе,чай,просят лимоны.
КУДА НЕСТИ: Диспетчерский Пункт приема или Волонтерская Аптека - заезд к больнице с Лабораторного переулка в самый тупик до шлагбаума, сразу с правой стороны.
Госпітальна, 18.
Якщо на авто, то заїзд з пров. Лабораторного, 26.

Режим работы с 10.00 до 20.00
ПОМОЩЬ РАНЕНЫМ И МЕДИКАМЕНТЫ В ЗОНУ АТО:
ПриватБанк 5168 7420 1680 3284 Воронкова Наталья
PayPal: volonteers.hundred@gmail.com
СПАСИБО ВАМ!
hrrr_miau: (ех!)
Проект «Зв’язок 24ій»
Бойовий досвід і, на превеликий жаль, бойові втрати наших друзів з 24 Залізної ОМБР засвідчують, що головною запорукою успішного та БЕЗПЕЧНОГО виконання бойових завдань є чітка координація дій підрозділів, що може бути досягнута завдяки НАДІЙНОМУ та БЕЗПЕЧНОМУ зв’язку.
Аби вберегти наших захисників від підслуховування та потраплянь у засідки, ми розпочинаємо проект по удосконаленню мережі зв’язку 24 Залізної ОМБР. Суть проекту полягає у закупівлі та передачі в експлуатацію носимих (портативних) та автомобільних цифрових радіостанцій із функцією скремблінгу (скремблювання) — «розбивка за частотами» — обробка і шифрування сигналу таким чином, що він може бути прийнятим тільки приймачем, що оснащений відповідним дешифратором. Таку функцію зокрема виконують автомобільні радіостанції Motorola DM 4600 та портативні Motorola DP 4800, які на сьогоднішній день стоять на «озброєнні» 24 ОМБР, радіостанції працюють у нижньому діапазоні УКВ: 136-174 МГц. Отже основна задача проекту – збільшити кількість таких радіостанцій та забезпечити покриття мережею якомога більшої кількості підрозділів та бойових груп. Крім того, для встановлення та використання на бронетехніці кожна автомобільна радіостанція додатково має бути укомплектована антеною на магніті, подовженим кабелем до антени, імпульсним перетворювачем напруги (ІПН) з 24 на 12 вольт.
Реальна потреба – щонайменше 10 станцій кожного виду.
Другим напрямком проекту є забезпечення оперативного локального зв’язку між відділеннями та бойовими розрахунками під час виконання оперативних та бойових завдань. Основними вимогами до таких рацій є надійність (живучість) і наявність гарнітури «вільні руки». На сьогодні використовуються рації Motorola TLKR T80 Extreme.
Реальна потреба - щонайменше 40 - 50 рацій.
Всі технічні параметри погоджені безпосередньо із командиром роти зв’язку 24 ОМБР.
Проблеми проекту:
Цифрові радіостанції (як портативні, так і автомобільні) відносяться до дорогого сегменту і торгівці намагаються не завозити їх у великих кількостях без нагальної потреби, тому кількість радіостанцій, здатних працювати у визначеному діапазоні і доступних для купівлі є вельми обмеженою. Орієнтована вартість портативної цифрової радіостанції складає від 11 до 12 тисяч гривень, автомобільної з додатковим обладнанням – від 10 до 12 тисяч. Пропозиції завезти «під замовлення» мають нижчу вартість, але термін виконання замовлення – близько місяця, а зв’язок, як ви розумієте, потрібен «на вчора».
Фінанси:
Загальна вартість проекту по цифрових радіостанціях із функцією скремблінгу – до 240 тисяч гривень. Загальна вартість проекту по оперативних раціях – від 22 до 30 тисяч гривень.
На сьогодні зібрано гроші на 4 автомобільні радіостанції з додатковим обладнанням – вартість одного комплекту 10 300 грн. При цьому для нас зарезервовано 5 комплектів. Тобто, нашою першочерговою задачею є зібрати гроші на зарезервований для нас комплект автомобільної радіостанції.

Як допомогти:

1 Фінансово:
Підтримка 24 ОМБР у центрі АТО
картка Приват
4149437805584826 Кухарук Ольга
PayPal
d.riabchenko@gmail.com

Є також рахунки у низці інших банків – реквізити надаються на запит.

2. Якщо з морально-етичних, релігійно-філософських чи інших міркувань ви не готові передавати гроші – ми з радістю приймемо допомогу «натурою». В рамках проекту «Зв’язок 24ій» це можуть бути рації Motorola TLKR T80 Extreme, про які йшлося вище, але й будь-які інші рації знайдуть своє практичне застосування на передовій, особливо якщо вони дозволяють використовувати гарнітуру «вільні руки» і здатні працювати у тому ж частотному діапазоні, що й Т80ті. Крім того, продовжуємо проекти «Захист-броня», «Медицина» і «Побут». Нагальні потреби – уточнюйте. Самовивезем і самовинесем.

3. Зібрання гуманітаріїв з мілітарним ухилом потребує допомоги технічних експертів. Якщо ви маєте пропозиції чи технічні рішення щодо вдосконалення мережі зв’язку чи здешевлення/спрощення реалізації проекту – пищіть нам, ми забезпечимо подамо усі пропозиції на розгляд і погодження зв’язківцям 24 Залізної ОМБР.

ЗАЛІЗНА ВОЛЯ, ЗАЛІЗНИЙ ДУХ І КРОК ЗАЛІЗНИЙ

і Разом - Сила
hrrr_miau: (ех!)
Підтримуй українське!
Поки Росія веде війну з Україною, постачаючи найманців і зброю і убиваючи ледь не щодня українських військових, в країні досі працюють російські заклади харчування, магазини, банки. iPress.ua допоможе розрізнити, які заклади належать окупантам, а ви вирішуйте самі - фінансувати країну-агресора чи ні.
В статті http://ipress.ua/articles/yaki_rosiyski_restorany_i_magazyny_ie_v_ukraini_71740.html
hrrr_miau: (ех!)
Кокс Квасневского
якшо ви певні - вас зливають
чи навіть злили вже давно -
то може ви, ну я не знаю...
гавно?
hrrr_miau: (ех!)
ця неділя - день батька, день медика, день жалоби...
hrrr_miau: (ех!)
Днями минуло сто днів з моменту падіння режиму Януковича. Ми зібрали хронологію подій, що відбувалися в його останні дні. Час вказано із деяким відставанням, від кількох хвилин до кількох годин – момент першої згадки, яку вдалося знайти.
Художник: Надя Кельм. Збір інформації: Артем Чапай.
Джерела: власне ТЕКСТИ, Theinsider.ua, Уніан, Бі-бі-сі Україна, Фейсбук, Ліга.нет. Хронологія не претендує на повноту та вичерпність.
звідси - Як сипався режим

Profile

hrrr_miau: (Default)
hrrr_miau

2017

S M T W T F S

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Sep. 21st, 2017 11:14 pm
Powered by Dreamwidth Studios