hrrr_miau: (ех!)
Originally posted by [livejournal.com profile] moishazasranetz at Українська мова за 400 років пережила 134 заборони! То яку мову треба захищати?
1896796_1415052322090065_7671805837673085907_n
Хронологія заборон української мови
XVII століття
1627 — наказ царя Михайла з подання Московського патріарха Філарета спалити в державі всі примірники надрукованого в Україні "Учительного Євангелія" Кирила Ставровецького. Текст грамоти за Собраніе Гос. Грамотъ, ІІІ, №77
1696 — ухвала польського сейму про запровадження польської мови в судах і установах Правобережної України.
1690 — засудження й анафема Собору РПЦ на "Кіевскія Новыя Книги" П. Могили, К. Ставровецького, С. Полоцького, Л. Барановича, А. Радзивиловського та інших.


XVIII століття
1720 — указ царя Московії Петра І про заборону книгодрукування українською мовою і вилучення українських текстів з церковних книг.
1729 — наказ Петра ІІ переписати з української мови на російську всі державні постанови і розпорядження.
1731 — вимога цариці Анни Іванівни вилучити книги старого українського друку, а «науки вводить на собственном российском языке». У таємній інструкції правителеві України князю О. Шаховському 1734 наказала всіляко перешкоджати українцям одружуватися з поляками та білорусами, «а побуждать их и искусным образом приводить в свойство с великоросами».
1763 — указ Катерини II про заборону викладати українською мовою в Києво-Могилянській академії.
1769 — заборона Синоду РПЦ друкувати та використовувати український буквар.
1775 — зруйнування Запорізької Січі та закриття українських шкіл при полкових козацьких канцеляріях.
1789 — розпорядження Едукаційної комісії польського сейму про закриття всіх українських шкіл.


XIX століття
1817 — запровадження польської мови в усіх народних школах Західної України.
1832 — реорганізація освіти на Правобережній Україні на загальноімперських засадах із переведенням на російську мову навчання.
1847 — розгром Кирило-Мефодієвського товариства й посилення жорстокого переслідування української мови та культури, заборона найкращих творів Шевченка, Куліша, Костомарова та інших.
1859 — міністерством віросповідань та наук Австро-Угорщини в Східній Галичині та Буковині здійснено спробу замінити українську кириличну азбуку латинською.
1862 — закриття безоплатних недільних українських шкіл для дорослих в підросійській Україні.
1863 — Валуєвський циркуляр про заборону давати цензурний дозвіл на друкування україномовної духовної і популярної освітньої літератури: «ніякої окремої малоросійської мови не було і бути не може».
1864 — прийняття Статуту про початкову школу, за яким навчання має проводитись лише російською мовою.
1869 — запровадження польської мови в якості офіційної мови освіти й адміністрації Східної Галичини.
1870 — роз'яснення міністра освіти Росії Д.Толстого про те, що «кінцевою метою освіти всіх інородців незаперечне повинно бути обрусіння».
1876 — Емський указ Олександра ІІ про заборону друкування та ввозу з-за кордону будь-якої україномовної літератури, а також про заборону українських сценічних вистав і друкування українських текстів під нотами, тобто народних пісень. Повний текст Емського указу за журналом «Особого Совещания» Вперше оприлюднено у книжці Савченко Ф. Заборона українства 1876 р.
1881 — заборона викладання у народних школах та виголошення церковних проповідей українською мовою.
1884 — заборона Олександром III українських театральних вистав у всіх малоросійських губерніях.
1888 — указ Олександра III про заборону вживання української мови в офіційних установах і хрещення українськими іменами.
1892 — заборона перекладати книжки з російської мови на українську.
1895 — заборона Головного управління в справах друку видавати українські книжки для дітей.


XX століття
1908 — чотирма роками після визнання Російською академією наук української мови мовою(!) Сенат оголошує україномовну культурну й освітню діяльність шкідливою для імперії.
1910 — закриття за наказом уряду Столипіна всіх українських культурних товариств, видавництв, заборона читання лекцій українською мовою, заборона створення будь-яких неросійських клубів.
1911 — постанова VII дворянського з'їзду в Москві про виключно російськомовну освіту й неприпустимість вживання інших мов у школах Росії.
1914 — заборона відзначати 100-літній ювілей Тараса Шевченка; указ Миколи ІІ про скасування української преси.
1914, 1916 — кампанії русифікації на Західній Україні; заборона українського слова, освіти, церкви.
1922 — проголошення частиною керівництва ЦК РКП(б) і ЦК КП(б)У «теорії» боротьби в Україні двох культур — міської (російської) та селянської (української), в якій перемогти повинна перша.
1924 — закон Польської республіки про обмеження вживання української мови в адміністративних органах, суді, освіті на підвладних полякам українських землях.
1924 — закон Румунського королівства про зобов'язання всіх «румун», котрі «загубили материнську мову», давати освіту дітям лише в румунських школах.
1925 — остаточне закриття українського «таємного» університету у Львові.
1926 — лист Сталіна «Тов. Кагановичу та іншим членам ПБ ЦК КП(б)У» з санкцією на боротьбу проти «національного ухилу», початок переслідування діячів «українізації».
1933 — телеграма Сталіна про припинення «українізації».
1933 — скасування в Румунії міністерського розпорядження від 31 грудня 1929 p., котрим дозволялися кілька годин української мови на тиждень у школах з більшістю учнів-українців.
1934 — спеціальне розпорядження міністерства виховання Румунії про звільнення з роботи «за вороже ставлення до держави і румунського народу»всіх українських вчителів, які вимагали повернення до школи української мови.
1938 — постанова РНК СРСР і ЦК ВКП(б) «Про обов'язкове вивчення російської мови в школах національних республік і областей», відповідна постанова РНК УРСР і ЦК КП(б)У.
1947 — операція «Вісла»; розселення частини українців з етнічних українських земель «урозсип» між поляками у Західній Польщі для прискорення їхньої полонізації.
1958 — закріплення у ст. 20 Основ Законодавства СРСР і союзних республік про народну освіту положення про вільний вибір мови навчання; вивчення усіх мов, крім російської, за бажанням батьків учнів.
1960—1980 — масове закриття українських шкіл у Польщі та Румунії.
1970 — наказ про захист дисертацій тільки російською мовою.
1972 — заборона партійними органами відзначати ювілей музею І.Котляревського в Полтаві.
1973 — заборона відзначати ювілей твору І. Котляревського «Енеїда».
1972 — постанова ЦК КПРС «Про підготовку до 50-річчя створення Союзу Радянських Соціалістичних Республік», де вперше проголошується створення «нової історичної спільноти — радянського народу», офіційний курс на денаціоналізацію.
1978 — постанова ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР «Про заходи щодо подальшого вдосконалення вивчення і викладення російської мови в союзних республіках»(«Брежнєвський циркуляр»).
1983 — постанова ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР «Про додаткові заходи з поліпшення вивчення російської мови в загальноосвітніх школах та інших навчальних закладах союзних республік» («Андроповський указ»), яким зокрема введено виплату 16% надбавки до платні вчителям російської мови й літератури; директива колегії Міносвіти УРСР «Про додаткові заходи по удосконаленню вивчення російської мови в загальноосвітніх школах, педагогічних навчальних закладах, дошкільних і позашкільних установах республіки», спрямована на посилення зросійщення.
1984 — постанова ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР «Про дальше вдосконалення загальної середньої освіти молоді і поліпшення умов роботи загальноосвітньої школи».
1984 — початок в УРСР виплат підвищеної на 15% зарплатні вчителям російської мови порівняно з вчителями мови української.
1984 — наказ Міністерства культури СРСР про переведення діловодства в усіх музеях Радянського Союзу на російську мову.
1989 — постанова ЦК КПРС про «законодавче закріплення російської мови як загальнодержавної».
1990 — прийняття Верховною Радою СРСР Закону про мови народів СРСР, де російській мові надавався статус офіційної.


XXI століття
2012 — Зако́н «Про заса́ди держа́вної мо́вної полі́тики» № 5029-VI (неофіційно — закон Колесніченка-Ківалова або «мовний закон») — закон, прийнятий Верховною Радою України 5 червня 2012 року у першому читанні 234 голосами «за» (за деякими даними за нього проголосувало лише 172 депутати), 3 липня 2012 року — у другому читанні 248 депутатськими картками (голосування відбулось з порушенням Конституції України, норм регламенту та процедури розгляду. 31 липня законопроект, попри категоричну власну заяву в ефірі каналу «Рада» про непідписання документу, прийнятого в такий спосіб, підписав Голова Верховної Ради Володимир Литвин, а 8 серпня — Президент України Віктор Янукович.
Законопроект внесли народні депутати Вадим Колесніченко та Сергій Ківалов 7 лютого 2012 року. Він отримав реєстраційний № 9073.
Закон набув чинності 10 серпня 2012 року.

2014 - Регіонали і комуністи намагаються ввести в Україні двомовність, граючи на руку "братській" державі-терористу і окупанту.

 
hrrr_miau: (ех!)
оце подумалось раптом, що могли відчувати люди, з родин яких забрали сильних, здорових, молодих і перспективних на війну, а потім всі вони, оті молоді, здорові і т.п., відступають, і лишають їх ворогу. Чітко уявляю, якими очима, повними жаху, дивились на них, відступаючих, люди, як, могли просити: не йдіть! як же ви нас залишаєте?! або як сипались прокльони в їхню сторону (а у них наказ, дезертирам ще гірше), як плакали вночі жінки з маленькими дітьми і боялись завтра.

і думаю, що оці всі молоді, перспективні і т.п. клялись собі і їм - вернусь, звільню, все зроблю, ви будете щасливі. і вертались не за партію-лєніна, а за своїх, за свою землю, за свою родину. і так було як на сх.Україні, так і на західній.
hrrr_miau: (ех!)
Саша Устинова
Решила написать этот пост на русском, чтобы может большее количество людей, которые у меня в друзьях понимали, что сегодня происходит, почему мы не разговариваем с большинством друзей из соседней, уже небратской страны. Почему мне, нам обидно их непонимание, или даже хуже – поддержка не родственников, друзей, а власти, которая их убивает. Такая себе не объявленная украино-российская гражданская война.
Так вот, часто в комментариях к моим постам, именно россияне пишут мне о том, чтобы я не впадала во всеобщую истерию и не поддавалась на провокации, когда наши народы хотят столкнуть лбами. Знаете, что самое обидное – вот здесь-то они и не понимают самой сути. Когда они говорят, что нас сталкивают лбами, поэтому надо стоять в стороне – украинцы считают, что надо бежать и бороться с теми, кто за этим стоит. Они не верят, что они могут что-то поменять, а мы не просто верим, мы меняем. У них есть они там наверху и мы, а у нас есть они, но если ни не так делают, как хочет большинство, мы к ним придём. Мы стояли на морозе, чтобы нас услышали, мы умирали за это, мы боролись. У моих же коллег и знакомых из России немного по-другому все видеться – не надо никуда лезть, все равно ничего не поменяется. А нет! Поменяется. Мы наступали на грабли в 2004, можем наступить и сейчас, но мы будем дальше выходить, требовать и пытаться менять. Да мы не получим всего, о чем мечтаем, но в борьбе за эту мечту соберем очень много бонусов и достижений. Как бы там не было, но после 2004 какую-никакую свободу слова, прессы мы получили, мы могли выходить на митинги, устраивать акции, публично давить на правительство и добиваться своего. И за это я готова спорить с кем хочешь, потому что, помогая разным организациям, я видела, что можно что-то менять в этой стране, проталкивать законы, просто надо искать правильные рычаги и инструменты. Не поменяется если ничего не делать, а если долго бороться, то все равно хоть часть желаемого, но получишь. Поэтому я и обижаюсь. Потомучто я их тоже не могу понять. Не могу понять, как те, кто не поддерживает войны, не выходит на улицы и не блокирует улицы с правительственными кортежами, когда здесь убивают их родных, близких, друзей, и даже россияне понимают, кто убивает. Наверное не стоит обижаться, они другие, они не понимают, что да через боль, силу и страх, но можно что-то менять.
В России такого не было. Да была Болотная, но не достояли, не додавили, а человек, хоть раз не почувствовавший вкус победы за то, что он боролся, не поймет, что это такое, так же как и россиянин не поймет украинца, который знает, как это – добиваться от власти желаемого, сносить власть, и бороться, пусть и ценой жизни.
А еще я долго думала, как можно было заставить русских так ненавидеть украинцев, ведь подавляюще большинство связано семейными или дружественными узами, как??? Мы же не бородатые, воинственные мусульмане, чеченцы или еще кто-то чужой там, где-то. Да просто – придумать врага. Бе или Ба, я уже запуталась, да и сами россияне наверное не знают, кого они так люто ненавидят, бе или бандеровцев. Те, которые «умные диванные аналитики» обвиняют нас, украинцев, вдумайтесь, в повышении рейтинга Путину. Ни себя, что молчат, а не выходят на площади против этой мрази, а нас! Так вот этого бандеровца ненавидеть легко, ведь он убивает, жжёт, издевается. Я долго не могла понять, почему большинство россиян не пишут своим близким, не звонят, не спрашивают, как они. Да потомучто, никто из них не может отделить украинца от бендеровца, они запутались, и легче жить с чистым виденьем белого и черного, чем пытаться разобраться, искать ответы, зачем, если их и так на блюдце приносят.
Многие меня спрашивают, как так получилось? Ведь, мол, украинцы, россияне, да даже поляки вроде как недалеко ушли друг от друга. Далеко, очень, далеко и очень давно. Кто все меняет в стране и задает темп? – Элита. В Польше была шляхта, в Украине даже частично тоже своя шляхта
– рыцари, образованные, отважные. В России были бояре. Купцы. Фактически купи-продай – заработай и стань элитой. Но нельзя, нельзя просто так стать элитой. Без образования, определенного мировоззрения, идеалов и ценностей. Ну, нельзя сейчас взять тете Маню с Троещинского рынка, которая всю жизнь там торгует, дать ей миллион и сделать ее элитой, которая будет двигать страну. Ну не будет она, мировоззрение у нее другое. Не будет она менять, захочет просто больше продавать и красивее бусы носить, чтобы все видели, что она больше продает. И украинцы тоже частично туда пошли. Отсюда и Каены у нас под Парламентом и КабМином, а нежелание вложить денег в развитие страны. Как бы там не было, но большая часть нашей шляхты была ассимилирована с боярами или уничтожена. Вот отсюда и ответы. Но часть выжила, часть передавала свое мировоззрение, идеалы, и поэтому все-таки украинцы не такие. Ну, хочется им менять, и будут они все равно стоять и пробовать добиваться своей свободы.
Не понять это нашим большим соседям. А нам их. Как можно сидеть и молчать. Мы не поймем понятия встать с колен, ведь кто-то туда должен был поставить? Кто? Из всех мировых войн Россия выходила победителем. Может своя же власть и нежелание воевать с ней?
Я к чему… Может нам стоит создать образ вражеского Путина и раскручивать его, чтобы во всех бедах, как когда-то Украина винила Януковича, россияне винили его? Но тут есть еще одна российская проблема – вождизм. Им нужен царь, батюшка, вождь, кто-либо, кто будет говорить им как жить, что делать. В России нет политических партий, там есть политики – личности, за которых и голосуют.
Проблем много, но думаю, нам просто надо понимать, что не стоит обижаться, стоит забить, пусть даже и на родственников, друзей или коллег. Мы слишком разные уже ментально. Это как обижаться на евреев за то, что женщин в синагогу не пускают, или мусульман, что на отдыхе в Дубае ты не можешь в коротеньких шортиках пощеголять. Просто надо это принять и смириться, что вот они такие и не пойдут они против
hrrr_miau: (ех!)
Originally posted by [livejournal.com profile] frankensstein at Спасибо за урок
Не буду лишний раз описывать то, что сегодня происходило в Донецке - это можно увидеть на роликах и фотографиях и в новостях. Скажу лишь одно - после последних событий я поверил, что Россия действительно всегда хотела уничтожить украинскую нацию, как утверждают украинские националисты.

Каюсь, прежде я сомневался в этом. Я не считал Голодомор геноцидом украинцев, хотя и понимал, почему Ющенко напирает именно на такой версии. Я всегда занимал более умеренную позицию по отношению к России, чем украинские националисты. Но теперь - спасибо за урок - я понял, что ошибался.

После того, что я увидел в эти несколько дней, я больше не сомневаюсь, что Россия всегда хотела нас уничтожить. Морила голодом, истребляла, ассимилировала совершенно осознанно - именно за украинское происхождение. Теперь у меня нет в этом никаких сомнений, потому что я своими глазами видел, как пытались убить за украинские флаги в Украине. Теперь я понял, как это происходило раньше - в 30-х, 40-х, 50-х годах в СССР. Раньше не мог себе в полной мере этого представить, а теперь увидел сам, и своим глазам я верю.









Фото Новости Донбасса

Теперь я знаю, что в советской истории нет ни слова правды про бандеровцев. Я понимаю, как из них вылепили монстров, как их оболгали, потому что живой пример у меня перед глазами. Я вижу, как Россия врет сейчас, и я понимаю, что она так врала всегда. Что все, что написано про Украину в российских книгах, снято в российских фильмах - ложь и клевета. Если уж они умудряются так врать в век интернета, когда вся информация есть в сети, то, что уж говорить про 30-40-е годы. ИТАР-ТАСС написали, что в Донецке украинские националисты напали на антифашистскую демонстрацию.




Во всей украинской демонстрации сегодня в Донецке не было ни одного человека, который бы говорил на украинском языке. Не было никаких других знамен, кроме национальных, украинских. Это были не столкновения на почве "фашист-антифашист", даже в том извращенном понимании, которое вкладывает в это противостояние РФ. Это было избиение украинцев русскими нацистами за то, что они украинцы. Этническая чистка.
hrrr_miau: (ех!)
читаю оце http://www.pravda.com.ua/news/2014/04/13/7022289/ і думаю:
А НЕ ПІШЛИ Б ВОНИ НА ХРІН зі своїми заявами?

вибачте за мій французький
hrrr_miau: (ех!)


у нас умирали люди. настоящие люди. и если будет война - у вас так же будут умирать, и так же будут плакать. и тоже настоящие, к сожалению.

вот еще из тех, кто погиб на Майдане

Посмотрите на лицо этого человека. Это Дзявульский Николай Степанович. Завуч школы. Родился в Сибири, создал семью на ВОСТОКЕ Украины, где "угнетают" и "мучают" граждан России. Он один из воинов " НЕБЕСНОЙ СОТНИ".
Пуля снайпера поразила его в сердце , пробив паспорт.

как жаль, что вы думаете, что ТАМ вам виднее, чем нам ТУТ. Не понимаю, почему вы нас в этом убеждаете. среди вас много умных и прекрасных людей. им спасибо, что они не боятся писать и выходить на митинги. большое спасибо.

хотя вопрос то не к тролям, они бегом сбегутся погадить. Да если вам так легче - или вы деньги за это получаете, так пожалуйста. жалко, если это единственное, что вы умеете делать.
hrrr_miau: (ех!)
дякую [livejournal.com profile] olka_kvasolka, яка порадила цей жж російського психолога
Господи, як же приємно читати, що розумна і адекватна людина, нас підтримує! ДЯКУЮ ВАМ!!!

Originally posted by [livejournal.com profile] ludmilapsyholog at По ведению
Ко всем последним постам я получаю тысячи коммеентов, делящихся на две неравные части.
Одна часть - это просто краткое или максимум в паре фраз "спасибо, согласен".
Вторая -- многословные, агрессивные, с угрозами и оскорблениями... ну, пусть будут возражения.
За которыми тянутся длиные ветви перепалок.

Я понимаю, что уже не могу выпонять свои собственные правила, потому что стало невозможно отличить платного тролля от тролля по призванию. Люди оскорбляют друг друга, и я не успеваю писать предупреждения, и вообще отслеживать, я понимаю, что баню одних, не замечая других, просто потому, что этого слишком много.

Мой блог никак и ничем не оплачивается, но я готова тратить свое время на то, чтобы писать и помогать людям формулировать свои чувства и мысли, я считаю это своим гражданским долгом в кризисные времена. Но разгребать тонны троллинга -- у меня нет ресурса.
Я не имею сил и желания читать сотни комментов, многие из которых агрессивны настолько, что даже моя профессиональная - поверьте, очень прочная, учитывая тематику, с которой я работаю -- защитная оболчка начинает гнуться и потрескивать.

А главное -- за все время дискуссий я не видела ни одного примера, когда в споре родилась бы истина, когда кто-то изменил бы или скорректировал свою точку зрения. Никакие ссылки, примеры, рассказы очевидцев никого не убеждают. Объяснительные схемы оказываются сильнее. Картина мир устойчива, и если сталкиваются не мнения и позиции, а картины мира, полемика на уровне аргументов не приносит ничего полезного. Картина мира может измениться либо под влиянием отношений, либо под воздействием суровой реальности. Возможно, нужно просто дать жизни сделать свою работу.

К сожалению, приходится констатировать, что у значительной части населения фатально нарушена такая психическая функция, как "способность к суждению", то есть способность на базовом уровне, полуинтуитивно, еще до постороения умозаключений и объяснительных схем, отличать ложь от вымысла. Люди фатально не отличают правду от лжи. Люди игнорируют реальные проблемы ради виртуальной борьбы с фантомами (видимо, в этом и цель всего перфоманса). Это стало для меня профессиональным открытием и потрясением, требующим обдумывания, возможно, как-нибудь напишу об этом подробнее.

А пока я принимаю решение большую часть постов на политические темы писать с отключенным комментированием. Топы меня не интересуют, потерь никаких, а экономия времени и нервов огромная. Желающие могут утаскивать к себе и начинать обсуждение там.
Ваши "спасибо, согласен" я сама вычитаю из перепостов:)
Спасибо всем, кто был корректен, несмотря ни на что, и простите, кого не смогла оградить от агрессии.

В ближайшее время будет пауза, есть много объявлений и новостей по работе.
hrrr_miau: (ех!)
ЗВЕРНЕННЯ ДО МОЛОДИХ
Святослав ВАКАРЧУК
#євромайдан


Звертаюся саме до Вас, хлопців і дівчат, приблизних ровесників нашої Незалежності.
До молодих людей, чиє активне життя тільки починається. І буде пов’язане з цією країною. Більшість з Вас тут буде жити, працювати, створювати сім’ї, будувати своє майбутнє.
Звертаюся до Вас — до тих, кому зараз плюс-мінус 20—25. Саме до Вас іще й тому, що не зовсім упевнений, що старше покоління добре почує мене й до кінця зрозуміє.
А от за Вас чомусь я впевнений!
Останні події, які умовно можна об’єднати словом «Євромайдан», спонукають мене поговорити з Вами максимально відверто. Так, як говорять з близькими друзями, віч-на-віч. Називаючи речі своїми іменами. Розуміючи: дещо з почутого може комусь і не сподобатися.

Побачивши те, що сталося в суботу 30 листопада на Майдані, я написав емоційного листа до жителів Півдня і Сходу України. Я справді писав його, стримуючи сльози. І звертався до всіх не мовчати. Не мовчати про те, що сталося в Києві. Про те, що на Сході і Півдні, як виявилось, багато хто чомусь вважав проблемою лише Києва, до того ж штучно створеною все тим же Києвом і Західною Україною.
Я отримав реакцію на свій лист. Багато хто почав наводити мені аргументи.
За і проти вступу в Євросоюз...
Я сидів і думав... До чого тут взагалі Євросоюз???
Невже Ви думаєте, що я не написав би такого ж листа, якби силою розігнали майдан, що стояв за вступ до МС з Росією?
Невже Ви думаєте, що я можу розділяти студентів, побитих кийками «Беркута» на «своїх» і «чужих»?
Невже Ви вірите, що я зміг би мовчати, коли б до в’язниці кинули мирних мітингувальників, які вийшли до адміністрації президента, що мав би інше прізвище або інші політичні погляди?
Невже Ви, молоді люди, справді відчуваєте себе розділеними на Схід і Захід?
Я В ЦЕ НЕ ВІРЮ!

Це Ви на концертах «Океану Ельзи» заповнюєте стадіони Львова і Луганська, Дніпропетровська і Сімферополя, Донецька і Вінниці. Я сам бачив. І Ви бачили.
Це Ви вільно говорите і російською, і українською одне з одним. Я сам чув і розмовляв з вами обома мовами.
Це Ви співаєте Гімн України разом з нашою збірною з футболу, яка теж, нарешті (!!!), повним складом співає його вголос. Я чув це.
Я був поруч з Вами на стадіоні в Стамбулі і гордо кричав «Ура!», коли донецький «Шахтар» виграв Кубок УЄФА. А потім передзвонив директору клубу з пропозицією від «Океану Ельзи» просто, без жодних умов, виступити на привітанні клубу в Донецьку.
Це Ви у Фейсбуці, Твітері і Вконтакті давно розвалили стіну між Сходом і Заходом, яка досі існує між представниками старшого покоління. Я знаю. Я сам спілкуюся з Вами там.

Не Ваше покоління стало солдатами у цьому абсурдному протистоянні. Генерали від політики зробили «гарматним м’ясом» покоління ваших батьків і дідів. Розділяючи і володарюючи відповідно до відомого принципу.
Українська чи російська?
УПА чи Червона армія?
Голодомор?
Тепер черга нової теми:
ЄС — Митний союз?
Але ж найбільше від цієї «війни» страждаєте Ви, молоді люди.
Поки Ваші батьки в кухонних розмовах нападають одне на одного, Ваших ровесників б’ють палицями на вулицях. Б’ють і кидають до в’язниць, не розбираючи, звідки вони і якою мовою розмовляють.
Тих, хто віддає накази, не цікавить, звідки Ви і за кого голосували. Ви для них — так, використаний матеріал. Матеріал для цементування нелюдських законів.
Поки шахтарі з Червонограда й Донецька сперечаються, хто з них більше годує країну, чиновники без переконань і з гербом у вигляді грошових знаків успішно обкрадають і перших, і других.
А щойно напруга спадає — кидають нову кістку погризтися.
Невже Ви справді будете вестися на це?
Я В ЦЕ НЕ ВІРЮ!

Я усвідомлюю, що покоління Ваших батьків залишиться таким як є. Їхні погляди навряд чи сильно зміняться. Але хіба їм розбудовувати нашу країну в майбутньому? Хіба не Ви завтра визначатимете долю України?
Ви, і тільки Ви. Більше нема кому.
Я не знаю, що би роз’єднувало Вас сьогодні. Студентів Харкова і Львова, курсантів Києва і Севастополя. Шанувальників музики з Донецька і Тернополя.

Просто щирих молодих людей. Тих, хто народився в Україні, і тих, хто абсолютно природньо відчуває цю землю Батьківщиною незалежно від місця народження.
У Вас одна Батьківщина — Україна!
Ви просто не маєте іншої Батьківщини.
Ні в минулому, як Ваші діди і батьки, що живуть спогадами та ностальгією.
Ні в майбутньому, як «ваші» політики, котрі тільки й думають, як би вивезти звідси своїх дітей.
Не дайте політикам розвести Вас.
Не дайте кухонним розмовам батьків розсварити Вас.
Не дайте підступним міфам жадібно їсти ваші молоді душі.
Я бачив Ваші очі!!!! В кожному місті України!!! Вони яскраві! І усмішки Ваші щирі!
Ваша енергія — це те, що об’єднує нас по-справжньому!
Візьміть відповідальність на себе просто зараз — і Ви перетворите цю землю на діамант. Безмежно твердий і невимовно сяючий.
В ЦЕ Я ВІРЮ!
Тільки не мовчіть, заради Бога, не мовчіть!
hrrr_miau: (ех!)
або ми їх. або вони нас.
моя мантра: ми їх, ми їх, ми їх.....
суди сьогодні над побитими і невинними - це ж взагалі КАЗНА ЩО, я матюків таких не знаю, щоб висловитись якомога точно :((((
Боже, за найбільшою темрявою приходить світанок - хай це буде вже перед світанком, будь ласка
hrrr_miau: (ех!)
Щойно підписала петицію "Зупиніть знищення Київського муніципального академічного театру опери і балету для дітей та юнацтва!!!" на Change.org.
Посилання - http://www.change.org/ru/петиции/зупиніть-знищення-київського-муніципального-академічного-театру-опери-і-балету-для-дітей-та-юнацтва?share_id=HxuHCNsMxX&utm_campaign=signature_receipt&utm_medium=email&utm_source=share_petition

ми там були зі Знайкою, і на музичних виставах. І хочу, щоб ця будівля служила для дітей і надалі.
Раптом ви теж за це - підписуйте.
hrrr_miau: (ангел)
Друзі, ми тут помітили, що Google Translate при перекладі слів "українці\українцям\українців" з української на російську постійно робить помилки. Google Translate перекладає слова як завгодно, але, на жаль, не правильно. Але все можна виправити спільними зусиллями

Отже для того, щоб Google Translate перекладав правильно, його потрібно "поправляти". Тобто якщо ви бачите не правильно перекладене слово, вам потрібно зробити наступне: 1. натиснути на слово, після чого воно стає доступним для редагування 2. відредагувати на правильний варіант 3. надіслати переклад (знизу буде кнопка для підтвердження)

Друзі, не полінуйтесь, зайдіть на Google Translate і виправте переклад слів "українці\українцям\українців". І може в світі стане більше добра :))
hrrr_miau: (ангел)
v_ochered
Запрошуємо вас на всеукраїнську акцію «Черга за життям». Сотні українців, серед яких пацієнти з різними захворюваннями, зірки, активісти встануть в найдовшу за історію України чергу до аптеки за ліками, що символізуватиме те, що люди скупають ліки, які зникнуть з аптечних полиць та лікарень, починаючи з 1 березня. Ця акція стане закликом до Президента України скасувати Закон про ліцензування імпортних ліків № 5038-VI, що становить загрозу життю і здоров’ю мільйонів українців.

Лобістський закон № 5038-VI , спрямований начебто на захист якості ліків, насправді, створений для того, щоб в ручному режимі видавати ліцензії виробникам та отримувати за це додатковий прибуток. Справа в тому, що навіть не існує прозорого механізму видачі цих ліцензій, внаслідок чого ще більше розквітне хабарництво та корупція під час їх видачі, а оплата за ці хабарі та ліцензування згодом ляже на плечі українців, які платитимуть за ліки зі свого гаманця.
Частина препаратів, як вже стверджують фармацевти, взагалі зникне з ринку, породжуючи розвиток чорного ринку ліків в Україні.
hrrr_miau: (Default)
фотка зі Львова, з відкриття Ювілейної Міжкрайової Пластової Зустрічі з нагоди 100 років Пласту, коли пластуни йшли маршем Львовом з портретами пластунів, які вже померли хто 90, хто 60, хто 20 років тому...
і от що маємо в російському ефірі - намана?
554215_3719305536884_99894861_n

придурки
знайшла на ФБ

АПД: фото зі Львова,але з Покрови таки, перепрошую
КПС реагувати не буде, цитую: "не бачу сенсу на це якось реагувати - це викличе ще більше уваги ніж сам факт. Усі розуміють, що собою являє той російський канал - вони спеціалузуються на такого типу "сенсаціях" і будь-яка реакція буде тільки їм на руку." - сказав Дмитро і він правий.
hrrr_miau: (Default)
Originally posted by [livejournal.com profile] kanifolka at post
Знаете, что меня убивает больше всего? Это тот факт, что я во всем должна быть специалистом. Даже если я плачу деньги за услугу, то это абсолютно не от чего меня не страхует. И вопрос не в сумме. Могут затребовать как абсолютно нереальную, астрономическую сумму и по факту предоставить на выходе полный ноль. Или выставить подъемные деньги, а потом сказать:"Ну, что ж вы хотели за такую сумму?" 
Если я иду в поликлинику - я должна знать от чего и чем меня или моих детей будут лечить. Я должна контролировать, что уколоть, как взять анализ, куда понести заветные баночки.

Если я заказываю мебель, то тут без образования технического ВУЗа не обойтись - я должна быть в курсе всех технологических тонкостей и контролировать-контролировать-контролировать и стряхивать лапшу с ушей. Главное не сильно головой трусить, а то отвалиться и доктора будут меня убеждать, что все так и было. А парикмахеры рассказывать, что мне так даже лучше.

Сегодня в аптеке покупаю эуфелин и амброксол. Первого нет. Фармацевт предлагает мне поискатьзамену отсутсвующему препарату. Я радостоно соглашаюсь. Первое, что она мне предлагает - это Лазолван. Я говорю, так я ж амброксол покупаю, действующее вещество вроде одно. Она: "Да? А, ну да! Тогда возьмите Стоптуссин". Я говорю: "Может вы мне вместо эуфелина пастилки доктора Мома предложите?". Она так радостно:"Да, у нас они есть." Слов нет. Другому она бы запросто продала и амброксол  и лазолван и все вместо другого препарата.

Если я заказываю вещи у посредника, то тоже надо за всем следить и ни в коем случае не ранить его тонкую душу.

И главное, что возмутиться нельзя. Почему всех устраивает такой порядок вещей? Или я одна такая нервная и склочная тетка.

Profile

hrrr_miau: (Default)
hrrr_miau

2017

S M T W T F S

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jul. 26th, 2017 08:32 pm
Powered by Dreamwidth Studios