hrrr_miau: (ангел)
Привіт! Я Оля. Дружина і мама оце з липня 2014 уже 3ох дітей. ЖЖ створила в другому декреті, і дуже підсіла на інтернет-життя :)
За освітою я соціальний працівник, по життю - пластунка (скаут) і любитель пригод, всяких, іноді - на свою голову. Люблю любити людей і болісно реагую, коли щось йде не так чи несправедливо.
Тут мої думки, зовсім МОЇ, не офіційна позиція партії чи єдино правильна думка. Я готова багато що обговорювати, обдумувати, але є речі, які для мене надто багато важать, щоб про них сперечатись з людьми, не готовими чути.
Під замком багатенько, воно особисте чи чисто дружнє. Вам це треба? Для чого? Пишіть в коментарях.
Буду рада знайомству!

одна з моїх скромних аватарок ++ )
hrrr_miau: (ангел)
У мене багато мрій і бажань, запишу но я їх, і, якщо збудуться - буду викреслювати, а як додаватимуться - доповнюватиму.
Отакі вони:  )
hrrr_miau: (Default)
Наше життя йде під гаслом: "Жовтень - місяць дня н Любчика"



чувак готує запрошення для своїх друзів. Знову запросив одних і не запросив інших. Я деяких нагадала, а деяких ні. От правда - я їх більше хочу бачити, ніж він. А його ж день н все-таки, правда?
і так Печера Казок має тріснути :))) всі наші друзі (ну, практично всі) мають двох дітей, хтось чотирьох, наших троє... словом, бебі бум-чик :))))

а малий чувак дає жару. Б"є посуд (старші діти не розбили НІЧОГО!), свинячить так порядно, лазить на всі висоти. говорить по своєму постійно, є щось чітке щодо собак, котів (гов-гов, і кицццц), Дарки і Любчика (Дадя і Люді), (басом)МАМО, і та-та-та, просить їсти і пити, показуючи рукою на шафу з посудом; визнає, що має мокрі труси чи зіпсований підгузник, погоджується на секунду сісти на горщик і встає майже зразу.
Він ніжний і спокійний, хоч і страшно шкодний :)))


а оце вчора натягнув на голову і сидів щось бубнів собі щось. ай ем літтел астронавт :)

я уже забила на порядок. головне, щоб не повбивалися. правда? :)))
hrrr_miau: (Default)
треба писати, мені треба писати, бо насправді забувається багато чого, а ще багато що гризе з середини - треба ділитися як не з папером, то бодай з компом :)

на днях ОляК в закритій спільноті мам підняла питання щодо наркотиків і поширення серед підлітків. http://sitebureau.livejournal.com/121673.html ось тут описана схема, як працюють з дітьми ((
я була шокована, знайшовши таке біля школи у нас :( я так охнула, що діти злякались. Поговорили з Даркою, ніби розуміє, підняла на ноги пару мам, які поза тією спільнотою - вони по своїх школах/гімназіях подивились - теж є! мама мія :(

один з прикладів


я фоткала оголошення і висилала їх з адресами, де вони нанесені, на всі аккаунти соц.мереж поліції, бо на офіційному сайті мвс я нічого не знайшла, куди можна написати. Це страшно! це дуже страшно і це так близько, що аж нудити починає, що оця мразь і дурь поруч. Через дорогу. А може і взагалі в під"їзді..
Підхопили журналісти. з Наталкою Федечко на пташачому таборі ми жили разом, вона вийшла з декрету і почала працювати знову на Новому каналі. Вчора вона попросила поговорити про це на камеру. Як озабочєну мамашу. Сьогодні приїхав до нас журналіст з оператором, ми облазили з ними всі паркани і бойлерні біля шкіл, назнімали купу цих графіті (щоправда, у нас лише 2 види таких сайтів зустрічаються), викликали поліцію і зафіксували оці графіті. Патрульні просто мімімі, сильні і високі, молоді аж страх, вони щиро не зрозуміли, що це:( солі? спайси? мікси? які солі? у нас виклик - реклама наркотиків. і я їм: Ви не знаєте?! як?! це і є наркотики!
вони чесно зробили все, що могли. Зайшли на той сайт, подзвонили за вказаним номером. Номер вже не працює, сайт типу на реконструкції. Хоч позавчора він ще працював. Але ок. Все одно це не їхня робота насправді. Вони не мали б цим займатися, а передати в ОБНОН (як українською?). Ну а там якось все мутно. Не будемо розкидатися словами, що вони все кришують і т.п. Я такими фактами не володію. Але є і такі думки.
А ще є думки, що наркоти стільки багато, і настільки багато людей на ній "сидять", що якщо накрити всі точки збуту і посадити всіх дилерів, то ці залежні люди вийдуть на вулиці і Києву буде гаплик. Вони будуть неадекватні і їх плющитиме (таке собі слово для обозначення їхнього стану), вони будуть злі і крушитимуть все довкола...
отака-то фігня, малята

мене одне засмутило: як я зрозуміла з слів журналіста, кілька людей відмовились говорити про це на камеру, хоч поговорить вапше про це - вони за. Блін, от чому так? Навіщо тоді говорити, якщо нічого не збираєшся робити? Якось же треба боротися. Хрін з тим, що це боротьба часом ніби з вітряками. Але це, друзі, боротьба. Рук складати не можна. Це ж діти. Підрістки, яким море по коліно :( і найголовніше - НАШІ.

Подумалось таке: школа фіг там зможе з цим боротися. Нема довіри школі ні від кого, від учнів точно,і ні грама поваги від батьків. Самі ж приходим додому і говорим: ооо, знову ця школа! знову побори! знову якась хрєнь з зошитами, чорнильними ручками, канікулами, вихідними, поробками і т.п.
Справа вся в родині. Справа в тому, щоб слухати дітей і приймати їхній світ. Оцінки, одяг (цілий, рваний, брудний чи поплямлений), харчові вподобання (їм, не їм, надкусую, випльовую) - це все тлєн. Душа - вічна.
Пафосно. так? звиняйте.
Мені от до чортиків захотілось розібратися з тими написами графіті, якимись символами і закликами. Їх повно довкола. Що вони означають? цікаво мені - страшне))).
hrrr_miau: (Default)
Нарешті вернеться з поїздки чоловік. Чекаю його на кухні з завареним чаєм, мерзну в ноги, бо десь забула тапки. Сиджу в піжамних штанах з далматинцями і розтягнутій майці. Дома, вночі так можна.

Рій думок з приводу і без. Бачилась з кількома друзями сьогодні. Приходили в гості Катя Л з дітьми і Маріна з донькою. Люблю їх :) з Катею ми стоптали цвєтаєвський пиріг, а от для Полі ми з Любаном спекли печиво "гусячі лапки", бо воно без яєць, вона алергік. Якраз Ярема спав, святе діло.
А Дарка, Дарка взяла і помила підлогу. Сама. В дитячій. І гарно так, чисто помила. Аж дихалось легше, каже.

Кажись я готова морально відпустити ще кілька людей з свого серця. Вони жили в ньому довгі роки, але, напевно, час взаємин минає. Є таке - кожен період часу має своїх людей. Хапатися за якийсь час, уже не живучи в ньому, ритись на сайтах типу Однокласників і пригадувати спільне минуле - щось я уже не дуже хочу. Хоч був і такий період. Спогадів багато. Іноді пам"ять яаак піджене тобі якийсь - хоч ховайся :)

Щось часто про Червоноград думаю, згадую. І ще - хочу якось змогти глянути на себе в тому часі зі сторони. Яка я була. Дивлюсь на Дарку - може і така по характеру, в принципі, зривів підліткових у мене не було, самооцінка нижче плінтуса - да, пробувати сигарети і алкоголь і одночасно боятися їх - да. Але хочеться побачити себе зовнішньо. Напевно, я хочу переконатися сама, що була симпатична і цікава, що мала стержень.
Даруся моя маленька, росте, розвивається. Ми сваримся час від часу, але - о Боже! - як же я її люблю. Вона класна дівчина. В школі переживає трохи, математику трохи треба підтягнути. Але сьогодні вона позаймалась з Маріною - і ожила: я все зрозуміла! я тепер знаю, як це і це.
А я з того тішусь. Переживаю, як їй піде той "Росток", чи не забагато прогалин. Але вона сама вчиться, я поняття не маю, що там у неї в уроках, поки вона сама не розповість. Довіряю їй, і трохи навіть егоїстично радію, що більше не треба її контролювати. Вона справляється.
Раз на місяць ми домовились з Маріною, що вона її перевірятиме і уточнюватиме матеріал. Дарка радіє, що теж має заняття з репетитором :))) видно, добряче це її вражало в 4му класі, коли до репетиторів ходили однокласники.

Щось мені скучновато проводити дні. Дуже хочеться спорту і двіжу. Хочеться дуже творити щось. Хочеться малювати по стінах і шити штори і покривало. Але малий Ярема, цей малий Ярема, ця мала жабуся, він так іноді не пускає від себе, що максимум, що можна - читати щось в телефоні, чатитись з кимось і говорити ні про що. Він прекрасний син, миле дитя, але ще малеееесенький такий :)) я треба йому ще багато.
Ах, це насправді класно.

О, муж біля Екомаркета.Пора закривати комп і пити чай.
hrrr_miau: (Default)
а цей товариш вилазить на всі вершини, підвіконня, а оце почав і на стіл


все легше, легше і легше :)
hrrr_miau: (Default)
Якось на днях приїжджав батько. Вони з мамою були на дачі, а там урожай пішов - горіхи ще не всі білки вкрали, є яблука, після спеки зійшла цибулька зелена, рукола, салати... мням.
Дарка захворіла, і малюк ще спав, тому батько сказав, що перед роботою заїде до нас сам, а не я з малими поїду до них за прод.пайком. І я дивлюсь у вікно - йде мій тато, несе мені відерце винограду, сумку в клітинку, повну всяких зеленощів і горіхів, і йолки! сивий-сивий, коли він так встиг?! не був він такий, аж такий, не був.
Ледь не розревілась. Він сентиментів не любить, тому взяла себе в руки, заварила цикорій (він його любить), малих розбудила - дідусь прийшов. Ярема дідуся поцілував в щічку, Дарка обняла і показала, як вона гімнастичною стрічкою вправляється. Любан, жаль, в садку був. Вони так всі його люблять, і я.
І я люблю! Стільки непорозумінь було колись між нами, але все-все перекреслила мамина розповідь про те, один випадок. Ще коли я пару років жила в Червонограді, до школи від будинку було півтори зупинки. І іноді швидше було пішки прийти, ніж автобуса дочекатися, але чогось чекали. То в старших класах прийшло розуміння, що взимку йти - тепліше в сто раз, ніж чекати на ожеледиці.
А напроти інший автобус ходив, в протилежну сторону за тим же маршрутом, і їхав від вокзалу через півміста (скільки там того Червонограда), до нас і знов на вокзал. І батько з відрядження чергового їхав, і побачив мене на зупинці, і мамі дома говорить: "Стоїть наша дівчинка, мерзне" - і мама це так з теплотою мені розповіла, що я, скептичний підліток, зрозуміла назавжди - батько мене любить. Сильно любить. А я, дура, думала, що ні.
А то були оті 90ті, про які всі зараз згадують. А я в Пласт пішла в 1992. У мене асоціація-безгрошів' я повне, але батьки викручуються, відпускають мене на сходини/ табори/ мандрівки. Я писала багато листів. Марку поштову заклеювала скотчем, і можна було нею двічі чи тричі скористатись, витерши мокрим наслюнявленим пальцем печатку пошти. А ще в мене плаття на випуск було з секонду, який лише- лише з'явився. І поступати в Київ я їхала в загальному вагоні. Щоразу думаю, ЯК же важко було моїм батькам тоді. І оті відрядження давали живі гроші, і батько брав їх один за другим, їздив і заробляв, міняв за гроші квитки загального вагону на купейні. І на цю різницю привозив щось смачне і одягове нам.

Мені іноді так соромно, що я тоді думала, що він мене не любить. Я тепер при кожній нагоді стараюсь обніматись і поцілуватись, хоч не любить він сентиментів, терпить мої ніжності. Але я бачу, що приємно.
hrrr_miau: (Default)
Вступ
Гуцулія. Єно запіяли кугути.
Ґаздарка зівнули, потєгнуласи під теплов перинов, друлила ногов чоловіка, тий каже:
- П'єтнайціть кулок тонкої кобаси, п'єтнайціть грубшої, десіть кусків підчеревини, десіть - полядвиці, дванайціть - сала, шість салцесонів, п'єть фаршированих риб, пару трилітрових слоїків маринованого товстолоба, штири зайці. Ти горівки кіко вигнов?
- Одинайціть літрів, - бурчить спросоння чоловік.
- Штири перекладанці, шість пляцків, пальчики, роґалі, два сирники, три медівники, ведерко печінкового салату, ведерко олів'є. Йой, я тагі забула з чесником зробити?
- В зеленім ведерку за дверима, - бурчить чоловік, би єно відчіпиласи.
- Пїтнайціть пасок, дві баби, вісім струцлів, вісім штруделів, двайціть флєжок мінеральної води, двайціть синдової, кетчуп, гірчицє, аджіка, ведерко цвіклів.
- Ти ме дась виспатиси?
- Спи вже, спи... Йой! Ти гімалайску сіль купив?
- Ту троха ружову?
- Ая! Купив?
- Нє-а. Не було в склепі.
- Падоньку солоденький, - зривається на ноги злосна гуцулка, - нендзо! Люде зберутси, а я перед ними, що на стів постовлю?!


словом, чекаю завтра гостей. має приїхати Любанова хресна (німка, українського походження) з своїм коханим, Дарчина хресна і після них ввечері бойова подруга з Рівного. А муж мій поїхав вчитися до Львова. Але зате каву обіцяв привезти. Будем чекати, як всі дівчата.
а в мене спеклись кексики,а от прям вже печеться пиріг з ревенем і грушами, заготовка для голубців зроблена, оселедець ще не чищений, але запечені буряки, картопля і морква, буде "шуба". Я хазяєчка, да

Дарка, правда, ще кашляє, в самої в мене горло таке собі, і щось Яремча капризний. Але в нього ще зуб"я лізуть. Любан лише як справжній козак - тримається в тонусі.
все буде добре.

пишу я на Dreamwidth , а кроспощу в жж. І то не впевнена, що то варто робити. Все-таки, не наш то тепер ресурс. Єдине, що тримає - це спільнота закупів. І то, знов таки, треба проаналізувати, чи не простіше через Кідстаф.
hrrr_miau: (Default)
Життя іде, і все без коректур :)
як траплялося всяке - так і трапляється.
Вчора півдня думалось мені про психосоматику. І думалось мені от що - вона для совісних людей. Не вся, звісно, але все ж. От наговорив ти поганого і шкодуєш, або навпаки не сказав ти поганого і мучаєш в собі - от тобі і горло болить, хрипнеш. Не хочеш кудись йти, не хочеш щось робити, а совість тебе веде - ноги болять, то права, то ліва, то обидві. Набрав на себе всякого, несеш обов"язки чи проблеми, свої чи інших, кинути совісно, не годен - спинка болить, не пускає, ходиш зігнутий. От таке мені вчора думалось. Довго думалось.

Малюк мій найменший має той благодатний вік, який називається "33 лиха" чи "хлопчик Ураганчик", коли він іде, а за ним горять мости (падають книги, іграшки, каструлі, кришки, фломастери, а він іде до нової мети, вперед, вперед! гай-гай, юні крила розправляй!), і я не встигаю іноді привести все до ладу, а життя іде, і якесь однаково різне - пн, ср, пт - гімнастика в Дарки, вт і чт - танці в Любчика. Завжди в школі о 14.10 (крім вівторка - тоді класна виховна година), в садку у вт і чт о 12:30, а інші дні о 17ій. Шукаю нагоди гуляти з малим з користю для себе, п"ю каву / чай з друзями і знайомими, типу я активна така, не затуркана ))))

від проведення "Дивогонки" я відмовилась. Вигоріла, стомилась минулого разу, а ще - якось воно стало іншим з приходом комерц.організацій. Так негарно якось з Дивосвітом все виходило, толку від них було мало, а амбіцій багато, а оці всякі міряння пісюнами з партнерами, не чекала я такого. І гроші, гроші, да... Партнери бачили в цьому заробіток, мене це напрягало, я не тому все це робила, щоб гроші були. Просто подобалось. Але мені почали пояснювати, що я як мінімум дивна, якщо я вкладаю зусилля, і не хочу при цьому мати щось на замін (цитую "на хлебушек с маслом"). Тепер гонку в тому парку робить ВелоОнлайн, а Дивосвіт в решті містах адмініструє, знов таки - нічого своїми руками, лише загальне керівництво. І ніби це теж ок, по людськи, але чи втомилась я, чи надто багато зусиль вклала, щоб так просто хтось моїми досягненнями піарився (хоч для загальної користі - для інших Дивогонок) - чи це вже гординя, а хтозна. Єдине скажу точно - ні. Не хочу більше. Все прекрасно виходить без мене. Я навіть думала, що я переживатиму. Переживаю лише за одне - часто дзвонять, пишуть, щось питають, на щось розводять - от щоб не чіпали мене. Ізя всьо. І добило останнім цвяхом Дарчине: "Ура, а то я так ненавиджу велогонку". Блін, доця, для кого ж це в першу чергу робилось. Але ок.
Мусила написати :)) хай буде в історії мого онлайнового щоденника.

Буду я тепер тут писати. Не знаю, як тут з френдами по жж - сумісне, несумісне, читатимуть підзамочне, чи ні. Поки підзамочного не буде. Кому щось хочеться мені сказати - йор велкам :)
А я люблю писати. Тим більше, що нарешті є комп. :)
hrrr_miau: (Default)
Даруся пішла в нову школу. В 5-б клас. Мотивована вчитися, горда, що поступила туди сама.
Ми хвилювались. Я - більше, Славко менше, він в принципі менше хвилюється. В класі 28 учнів. З них 18вчать англійську, решта німецьку. Ще не все нам в житті школи відомо, збори будуть наступного тижня. Поки діти (Дарка і її колишній однокласник Саша) вийшли зі словами, чи не можемо ми даввти їм щодня по 4,50 на булочку з повидлом в їдальні. Чомусь саме її замовляє півкласу)))
уже задані перші уроки. Але дівчина Дарина побігла на гімнастику, на пробне заняття, слава алаху, є добрі люди - Віта, мама колишньої однокласниці, яка нас на цю гімнастику і покликала, повела їх обох, бо Ярема класично заснув, прокинеться голодний, а ми вчора весь день його бубликами годували вже, бо бігали цілий день: садок, церква (було багословіння школярів, Дарка захотіла піти), Нова пошта, подружка Дарки, збори в школі, Любановий садочок, Скаймолл і зустріч з подругою, яка тепер живе в Англії, дорога додому через ту ж школу за розкладом, купівля квітів у друзів, а вже тоді дім і якась нормальна їжа і ходіння ногами. Все ж, думаю, найкраще дитинство було у Дарусі, поки вона у нас була одна ;) шутка
Любан просить водити його на танці. Завтра пробний урок. В садку його група випускна, теж буде ще навантаження на них, типу підготовки до школи...
словом, здраствуй, осінь! Гартуймо наш юнацький дух ;)
hrrr_miau: (Default)
юху, нарешті не в жж
тепер лише б навчитися писати тут з мобільного, бо комп полетів (((
hrrr_miau: (ех!)
23 травня відбудеться 9-та "Дивогонка" в Парку Партизанської Слави. Участь беруть діти від 2-ох (якщо освоєно біговел/велосипед раніше – то навіть від 1,5) до 14 років. Медалі і призи отримують ВСІ учасники.
Фотоемоції з минулих велоперегонів можна побачити тут - фотограф Лена Матюшина , http://art-atelier12.io.ua/album676582, http://art-atelier12.io.ua/album637912
реєстрація - тут https://docs.google.com/…/1rdODHFHRgl9x94TudUHv21G…/viewform
Організатори велоперегонів - Київський Пласт - Національна Скаутська Організація України та Агенція пригод "Дивосвіт". "Дивогонка" проводиться у широкому та глибокому партнерстві з мережею магазинів Veloonline - вело магазин - вело магазин та школою англійської мови для дітей і підлітків Green Country, піцерією Везувіо Піца - Vesuvio Pizza. Найкраща піца в Києві - best in Kyiv , Український дитячий центр "Мудрагелик"
Цього року ми знову підтримуємо соціальну ініціативу Фундації Дарини Жолдак http://100books.kanalukraina.tv/ і збираємо книжечки для дітей, які на це потребують.




hrrr_miau: (ех!)
Я...

Він дивився на мене тупо
Очицями, повними блекоти:
— Дарма ти себе уявляєш пупом,
На світі безліч таких, як ти. —
Він гримів одержимо і люто,
І кривилося гнівом лице рябе,
Він ладен був мене розіпнути
За те, що я поважаю себе.
Не стала навколішки гордість моя…
Ліниво тяглася отара хвилин…
На світі безліч таких, як я,
Але я, їй-богу, один.
У кожного Я є своє ім’я,
На всіх не нагримаєш грізно,
Ми — це не безліч стандартних «я»,
А безліч всесвітів різних.
Ми — це народу одвічне лоно,
Ми — океанна вселюдська сім’я.
І тільки тих поважають мільйони,
Хто поважає мільйони «Я».

Василь Симоненко
28.03.1962
hrrr_miau: (ех!)
з ФБ у Оксани
як хочеться прокинутися вранці, солодко потягнутися, втішитися сонячним або дощовим днем і навіть не думати читати новини. як хочеться, щоби ранковий стукіт у двері означав гарячі круасани до кави, а не страх повістки. як хочеться просто сісти за копм і обробляти чергову зйомку, й не думати "а що там?" залізти у фб і запостити якусь несерйозну фігню, і почитати таку саму фігню в друзів. накупити чогось смачненького без докорів сумління. знову готувати разом з братом вечерю і сидіти двома нашими сім"ями за одним столом, їсти переперчені страви, голосно сперечатися через дурниці і голосно сміятися із самих себе. як хочеться скинути з себе цей панцир тривоги.
я не вмію втікати від реальності.
колись давно, в іншому житті, я нарікала на своє нецікаве, сповнене рутини, життя Оксанці Т. і вона прислала мене тоді цитату із "Цитаделі" Екзюпері. наведу її російською, бо не маю українського перекладу.
"Переплетя руки, точь-в-точь лоза, уже потрескивающая в
пламени, -- виновная взывала к милосердию Господа.
-- Послушай ее, она говорит о главном, -- сказал отец. Но я был мал и
потому малодушен.
-- Как она мучается! -- сказал я. -- Как ей, наверное, страшно...
-- Мучается и страшится стадо, укрытое в хлеве, -- ответил отец. -- Она
превозмогла эти две болезни и теперь постигает истину.
Я вслушался в ее плач. Затерянная в бескрайней ночи, она молила о свете
лампы, о стенах дома вокруг нее, о плотно запертой двери. Одна посреди
безликой Вселенной, звала ребенка, которого целовала перед сном и который
был для нее средоточием этой Вселенной. Во власти любого прохожего, здесь,
на пустынной равнине, славила знакомые, успокоительные шаги мужа, он
вернулся к вечеру домой и поднимается по ступеням. Праздная, затерянная в
беспредельности, молила вернуть ей будничные тяготы, без которых наступает
несуществованье: шерстяную кудель для пряжи, грязную миску, чтобы ее вымыть,
ребенка, чтобы уложить его спать, ее собственного ребенка, а не чужого. Она
взывала к спасительной надежности дома. Она молилась, и ее молитва сливалась
с вечерней молитвой всей деревни."
мене до глибини вразили тоді і ці слова, і моторошне передчуття того, що колись я зрозумію цінність цих простих речей із власного досвіду. оця цитата від друга стала потрясінням, і вже тоді змінила погляд на багато чого. не скажу, що перестала нарікати зовсім, але точно стала більше цінувати і більше дякувати. а тепер прийшов досвід...
Боже, як малодушно хочеться, щоб усе це закінчилося.
hrrr_miau: (ех!)
«Недавно президент Путин предложил президенту Порошенко обсудить российский мирный план для того, чтобы освободить Россию от обязательств по Минским соглашениям», – сказала Пауэр. По ее словам, российский план предусматривал легитимизацию территориальных захватов сепаратистов с сентября, а также пребывания российского персонала и военной техники на территории Украины. «Мы видели такие мирные планы и раньше. Это было в Абхазии, Южной Осетии и в Приднестровье», – рассказала Пауэр. В этой связи посол США добавила, что когда президент Порошенко не принял предложения Путина, Россия пошла на обвинения Украины в том, что это является доказательством незаинтересованности Украины в достижении мира.
«Давайте этот «мирный» план Путина называть своими именами, это российский план оккупации Украины», – убеждена Пауэр.

джерело - http://nr2.com.ua/hots/Vojna_na_Donbasse/Pauer-Putin-predlagal-Poroshenko-legitimizaciyu-prebyvaniya-armii-RF-v-Ukraine-88785.html
© HP2
hrrr_miau: (ех!)
Бетон не витримав - Кіборг вистояв...

автор - Юрко Журавель

Межа

Jan. 22nd, 2015 12:02 pm
hrrr_miau: (ех!)
По рівній грані двох світів ідеш,
Що, наче скло, невидима і гостра.
І тягне, рве глибинами без меж
Одкрите серце ненаситний простір.

Ступи ліворуч: легкий буде спад,
Повільні луки, мляві серпантини.
Від інтелекту через хліб назад
До жаху і бєзсилости клітини.

А вправо ступиш — прірва і провал,
І знову сплеск, і в клекотінні виру —
Лише твій шал щитом проти навал.
Одвага ж, коли ти запрагнув. Віра.

Ольжич Олег 1937
hrrr_miau: (ех!)
це капець :))))) щойно опублікувала пост, так зразу 2 бота додало в друзі :)))
ей, ви задаєте в пошуку здохни, с#ка?

тримайте ще тоді таке
hrrr_miau: (ех!)
Напишу, може витру потім. може ні, але мене просто розпирає зсередини. Подруга радить молитися, каже. повторювала свого часу "Отче наш" як мантру, але мене клемануло - там "пробач нам. як і ми прощаємо", а я ж простити не можу, не можу простити - навіщо прийшли на нашу землю? навіщо хлопців вбивають, катують?
я не сильна в історії, політиці, логіці дій, але ж не все світом керують гроші, є щось значніше на порядок, ніж просто ринок, базар, збагачення
я знаю, що не відьма аж ні разу, і прокляття мої навряд чи впадуть на голову і знищать ворога, та і важко якось сказати "здохни, с#ка" - то напишу це. ви знаєте, кому я це

гинуть люди з обох сторін. 21 століття.

„Держава не твориться в будучині,
Держава будується, нині.
Це люди, на сталь перекуті в огні,
Це люди, як брили камінні”.
О.Ольжич

таки - здохни, с#ка
ви знаєте, кому я це
hrrr_miau: (ех!)
Originally posted by [livejournal.com profile] i_lara at Специальный пост

НОЧНОЕ ТЕСТО

 

Для привлечения внимания: давние плюшки с корицей. Тоже из ночного теста

О чудесном "ночном" тесте я уже рассказывала не раз. Думала, что все уши вам уже прожужжала, но оказалось, что многие пропустили эти сто жужжаний, поэтому жужжу в сто первый. Для порядка. 
Подробности + )

Profile

hrrr_miau: (Default)
hrrr_miau

2017

S M T W T F S

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Oct. 17th, 2017 09:14 am
Powered by Dreamwidth Studios